Загальновідомо, що підприємства паливної промисловості приваблюють злочинців значними фінансовими ресурсами та можливостями досить стрімкого збагачення. Одним із важливих завдань кримінологічної науки є розроблення дієвих програм, спрямованих на зниження рівня злочинності у паливно-енергетичному комплексі України. Виконання цього завдання не можливе без вивчення злочинців, зокрема дослідження їх соціальних позицій, ролей і діяльності, потребно-мотиваційної сфери, ціннісно-нормативних характеристик, побудови класифікацій і типологій таких осіб.
В. М. Шутова пропонує класифікувати таких правопорушників у залежності від ролі і місця, яке вони займають у злочинній структурі, на дві основні групи: організаторів і виконавців. До сфери дії кримінального закону, на її думку, попадають в основному виконавці, тому саме їх характеристики відображаються, зазвичай, найбільш повно. Проведене нею дослідження показало, що це мужчини у віці від 30 до 39 років, із середньою або середньою спеціальною освітою, робітники або без визначеного роду занять, одружені, на утриманні яких одна або дві дитини, які відповідно відчувають певні матеріальні труднощі. Серед виконавців виділяються два основні типи: вимушений і корупційний. Організатори, зазвичай, мають більш високий освітній рівень і соціальне положення, часто займають керівні посади і мають корупційні зв’язки. У цій групі виділяються також підприємницький і керівний типи [1, с. 9].
Дослідження вітчизняних науковців показують, що злочини, вчинені на об’єктах паливно-енергетичного комплексу, носять як груповий характер – 43,5% злочинів, так і вчиняються одноосібно – 56,5%. Злочинні групи складаються частіше за все з двох осіб (63% всіх випадків). Три особи у складі групи були виявлені у 21 %, більше трьох – 16 % випадків. У переважній більшості спостерігається проста співучасть, коли співучасники були виконавцями злочину – 94,8 %. [2, c. 201].
О. Ю. Левченко, в дослідженнях стану та тенденцій злочинності у нафтогазовому комплексі, застосовуючи метод вивчення документів, дійшов висновку, що майже третина осіб, які вчинили злочини в цій сфері, діяли в складі групи, майже чверть були раніше засуджені за скоєння злочинів, більше половини на момент учинення злочину взагалі не працювали, причому злочинна діяльність для них була основним джерелом доходу [3, с. 11].
Дослідження здійснене В. В. Фінчук, показало, що злочини на нафтогазових, електроенергетичних та вугільних підприємствах вчиняються чоловіками, оскільки вони частіше всього обіймають матеріально-відповідальні посади. У нафтогазовій галузі – 73%, у електроенергетичній – близько 69,61%, у вугільній – 60,6%. При цьому, 23% злочинів, вчинених молоддю у віці від 25-35 років, яка перебуває у фазі становлення. Вони не мають чітких уявлень про дозволене чи недозволене, оскільки зруйновані традиційні форми суспільної моралі. Молодіжне середовище дуже чутливе до проявів та загострення соціальних протиріч, негативних впливів та зміни умов буття. Діапазон їх кримінальної відповідальності обмежено викраденням майна або електричних мереж, кабельних ліній електропередач та їх обладнання або їх умисне пошкодження, здійснення операцій з металобрухтом.
За освітнім рівнем серед злочинців, які вчинили злочини у нафтогазовій галузі мають вищу освіту – 57,7%, середню спеціальну – 32,7%, середню загальну – 9,6%; у електроенергетиці – 62% мають середню спеціальну освіту, 29% – вищу й 8% не закінчену середню. Переважають безробітні і ті, що ніде не навчаються – 44%, 31,5% – інші категорії (пенсіонери, різноробочі), крім того, 24% таких осіб на момент вчинення злочину були приватними підприємцями, або працівниками підприємств. На сьогодні, викрадення об’єктів електроенергетики дуже часто здійснюють неповнолітні [4, с. 85].
За місцем проживання: загалом у всій галузях паливно-енергетичного комплексу переважають мешканці міст – 58%, сільської місцевості – 42%.
Соціально-рольові характеристики: за видом занять: злочини у нафтогазовій галузі вчиняються переважно керівниками підприємств – 29,1%, керівники підрозділу підприємств – 24,1%, матеріально відповідальними особами – 22,3%, працівниками фінансово-бухгалтерської сфери – 20%, робітниками – 5%. Характеризуючи стаж роботи у нафтогазовій галузі: до 3 років – 11,4%, від 3-5 років – 45,9%, понад п’ять років – 42,7%. У середньому засуджені особи, перебували на посаді до 6 років і добре знали свої функціональні обов’язки [4, с. 86-87].
Дослідження морально-психологічного портрету засуджених за вчинені злочини у сфері паливно-енергетичного комплексу України, відмічають особливості, які входять до структури особи злочинця, такі як: характер, темперамент, мислення, інтелектуальні та вольові якості. Вказані ознаки істотно впливають на поведінку людини, її реакцію на дію ззовні. Науковці вказують на більш високий, у порівнянні зі звичайними громадянами, рівень імпульсивності і агресивності, властивий злочинцям. Для злочинців характерний дисбаланс між самооцінкою і потребами: завищена самооцінка, схильність до самовиправдання, перекладання вини на інших осіб. У більшості вивчених злочинів сфери паливно-енергетичного комплексу, злочинцям даної категорії притаманне чітке усвідомлення протиправних дій, правовий нігілізм, задоволення своїх власних потреб будь-яким способом [4, с. 88].
Вивчення інтелектуальної сфери злочинців, здійснене Л. О. Шевченко, показало, що вони мають достатній рівень інтелекту з деякою ригідністю та слабо розвинене логічне мислення; інколи у злочинців у суперечливих або конфліктних ситуаціях може виникати емоційна дезорганізація мислення, тому вони віддають перевагу звичній або вже знайомій справі. Злочинці, що вчинили злочини у сфері паливно-енергетичного комплексу, достовірно прагматичніші, практичніші, орієнтуються на зовнішні обставини та задоволення власних корисливих інтересів, мають схильність до вимагаючої поведінки [5, с. 257].
Безпосередній особистий досвід є їх єдиним критерієм оцінювання правильності рішень, ідей, учинків, поведінки в цілому. Вирішуючи будь-які проблеми, вони прагнуть якомога швидше одержати конкретний результат, нехтуючи нормами моралі, закону. Незважаючи на рівень освіти, ця категорія злочинців виявляє обмеженість та професійну незатребуваність, має слабо розвинені трудові навички (працювало на момент скоєння злочину лише 4% осіб). Зосередженість їх уваги лише на поточних подіях, невміння своєчасно прорахувати життєву перспективу виявляє неналежний рівень інтелектуального контролю особистості [5, с. 257].
Відсутність сталих принципових настанов, недовіра авторитетам, категоричність, невміння адекватно оцінювати себе та інших, негативна установка щодо соціальної дійсності й оточення, сприймання нових поглядів та змін. Останнє пов’язане з поганою опірністю, критичністю та слабо розвиненим соціальним інтелектом і, як наслідок, невмінням знайти висококваліфіковану роботу з гідною платнею на ринку праці. Малокваліфікована, непрестижна робота з невеликим розміром заробітної плати, що не дозволяє задовольнити потреби людини, часто вимагає емоційних та фізичних перевантажень і в той же час не сприяє підвищенню інтелектуального рівня. Отже, таку роботу не цінують і легко можуть покинути, тому джерелом засобів існування стають, наприклад, крадіжки за колишнім місцем роботи.
Злочинці цієї групи обізнані зі стандартами соціально схвалюваної поведінки у суспільстві, але мають гранично середній рівень нормативності поведінки, а саме: схильні до ігнорування загальноприйнятих моральних зобов’язань та нормативних приписів, безвідповідальні, проявляють гнучкість щодо сприймання, оцінювання та виконання соціальних норм. Тобто у них недостатньо сформовані внутрішні нормативні регулятори поведінки. Потреба у свідомому плануванні та програмуванні своєї поведінки недостатньо розвинена, тому часто в них виникає залежність від ситуації, думки оточуючих людей [5, с. 257].
Дослідження Л. О. Шевченко показника фактора тривожності, характеризує злочинців цієї категорії як нестійких, таких, що відчувають напруженість у важких життєвих ситуаціях та часто переживають стан страху, зневіру у власних силах. Тенденції розвитку сучасного українського суспільства різко зменшили кількість та саму можливість життєвих успіхів людей в різних сферах життєдіяльності, насамперед у професійних. Невипадково, що тривожність, невизначеність, невпевненість стають значущими рисами особистості, викликають низку негативних змін у поведінці. Загальний аналіз тривожності як риси злочинців досліджуваної групи виявляє їх егоцентричність, тривожність, заперечення активності, готовність поступатися соціальними потребами заради власного добробуту, відсутність почуття провини за скоєний злочин [5, с. 257-258].
Враховуючи вищезазначені результати досліджень, слід виокремити основні напрями попередження правопорушень на підприємствах паливної промисловості: надання соціальної підтримки особам, які її особливо потребують; покращення охорони підприємств паливної промисловості; руйнування кримінального середовища на таких підприємствах; покращення виховної роботи з підлітками та формування сталої молодіжної політики держави; розвиток системи правового виховання; ведення антикримінальної контрпропаганди та викриття патології споживацтва.
Література
1. Шутова В. Н. Криминологическая характеристика посягательств на сырьевые ресурсы Восточной Сибири и их предупреждение: автореф. дисс … канд. юрид. наук: 12.00.08. Иркутск, 2007. 25 с.
2. Шрамко С. С. Структура злочинних проявів на об’єктах паливно-енергетичного комплексу України: досвід узагальнення матеріалів судової практики. Право і безпека. 2010. № 4 (36), С. 197-202.
3. Левченко Ю. О. Запобігання злочинам, що вчиняються у нафтогазовому комплексі України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. Київ, 2008. 20 с.
4. Фінчук В. В. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинам у сфері паливно-енергетичного комплексу України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. Дніпро, 2017. 225 с.
5. Шевченко Л. О. Психологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини у сфері паливно-енергетичного комплексу України. Право і безпека. 2010. № 4 (36). С. 255-258.
___________________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної фіскальної служби України
|