Загальновизнано, що головним елементом криміналістичної характеристики будь-якого злочину є спосіб його вчинення. Відомості про спосіб вчинення конкретного виду злочинів містять значний обсяг криміналістично значущої інформації про те, що відбувається в ході вчинення злочину, про його окремі обставини і яка в кінцевому рахунку, дозволяє швидко і повно розкрити та розслідувати вчинене кримінальне правопорушення. Зокрема, така інформація безпосередньо використовується в ході висунення версій, при плануванні розслідування злочину, під час організації проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а також їх комплексів (тактичних операцій та комбінацій).
В. В. Білоус, вивчаючи сутність фіктивного підприємництва та фіктивного підприємства, зазначає, що фіктивне підприємництво постає початковим етапом, а фіктивне підприємство – універсальним знаряддям для вчинення широкого кола злочинів [1, с. 5].
На думку С. С. Чернявського, головними ознаками фіктивних підприємств є: 1) реєстрація в державних органах з порушенням законодавства; 2) застосування для здійснення діяльності, щодо якої є заборона; 3) використання підприємства для прикриття злочинної діяльності; 4) здійснення підприємницької діяльності, незареєстрованої в державних органах [2, с. 121-122].
В. В. Лисенко вважає, що фіктивним підприємством можна визнавати суб’єктів підприємництва, які створені з використанням неправдивої інформації щодо його засновників, адміністрацію, місцезнаходження (за підробленими, викраденими документами, на підставних осіб, на осіб без певного місця проживання, на окремих громадян за окрему плату) з метою використання їх як засобу вчинення або приховування протиправних (злочинних) дій. Важливим є те, що фіктивні підприємства варто розглядати лише в рамках суб’єктів підприємництва, які пройшли відповідну державну реєстрацію [3, с. 240-241].
Способи вчинення фіктивного підприємництва об’єднують у дві основні групи: 1) створення суб’єкта підприємницької діяльності, тобто юридичної особи, з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких існує заборона; 2) придбання такого суб’єкта для досягнення зазначених протиправних дій [4, с. 119].
Крім цього, способи вчинення фіктивного підприємництва також поділяють на:
– способи, що являють собою легальні дії (при створенні (придбанні) фіктивного підприємства) фіктивного підприємства правопорушники діють з формальним додержанням чинної процедури);
– способи, що поєднують у собі елементи обману в різних його формах (використання підроблених документів, печаток, штампів);
– способи, які потребують залучення інших осіб (використання підставних осіб у ролі засновників і керівників фіктивних підприємств).
Початковий етап вчинення фіктивного підприємництва характеризується тим, що організатором підприємства приймається рішення про доцільність створення суб’єкта підприємницької діяльності, тобто юридичної особи (підприємства) і вирішується низка пов’язаних з цим організаційних питань, зокрема: визначається мета створення і предмета діяльності певного підприємства; обирається організаційно-правова форма створюваної юридичної особи; обирається місце державної реєстрації, з урахуванням мети створення підприємства, наявних зв’язків (у т. ч. корупційних), технічних можливостей, нерухомого майна та ін.; підбираються юридичні адреси та укладаються відповідні договори (купівлі-продажу, міни, оренди, безоплатного користування і т. ін.) або підшукується на роль засновника особа, яка мешкає (зазвичай, зареєстрована) на території певної адміністративної одиниці; підбираються особи на роль засновників і керівників підприємства; визначається порядок формування статутного фонду; готується пакет установчих документів; нотаріально посвідчуються підписи засновників на установчих документах юридичної особи; здійснюється підготовка та нотаріальне посвідчення співзасновників з метою відкриття тимчасового рахунку і внесення на нього певних грошових коштів (у разі необхідності сформувати статутний фонд грошами); відкривається тимчасовий рахунок і вносяться на нього гроші (у розмірі, який є не меншим мінімально визначеного законодавством для певної організаційно-правової форми юридичної особи); здійснюється сплата збору за державну реєстрацію юридичної особи.
Зазвичай, перераховані дії супроводжуються, або ж безпосередньо здійснюються, «консультантами» – фахівцями-юристами у певній галузі, зокрема, адвокатами, юрисконсультами та нотаріусами.
Наступний, реєстраційний етап вчинення фіктивного підприємництва, полягає у наданні відповідного пакету документів працівникам офіційних установ, з метою державної реєстрації суб’єкта підприємництва.
Змістом такого пакету документів, зазвичай є:
– заповнена реєстраційна картка, до якої може бути додано як додаток заяву про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та / або реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість;
– заява про включення до Реєстру неприбуткових організацій (при необхідності);
– примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально завірена копія) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;
– установчий документ (оригінал);
– інформація з документами, що підтверджують структуру власності засновників – юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб.
У разі утворення юридичної особи на підставі модельного статуту в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи проставляється відповідна відмітка з посиланням на типовий установчий документ.
У випадках, передбачених законом, додатково подається копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів господарювання.
У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру.
Якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються засновником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред’являється його паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця.
Якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються особою, уповноваженою засновником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред’являється його паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця та надається документ, що засвідчує його повноваження.
Термін державної реєстрації складає 24 години (не враховуючи святкових і вихідних днів) з моменту надходження документів для реєстрації.
Третій – післяреєстраційний етап вчинення фіктивного підприємництва полягає у такому.
Державний реєстратор у день державної реєстрації юридичної особи передає відповідним органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.
У відповідний орган доходів і зборів одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи державним реєстратором передається електронна копія заяви про обрання спрощеної системи оподаткування та / або реєстраційної заяви про добровільну реєстрацію в якості платника податку на додану вартість, виготовлену шляхом сканування, якщо вони були представлені як доповнення до реєстраційної картки.
Взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів в контролюючих органах підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, яка надсилається (видається) цим юридичним особам та відокремленим підрозділам юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (п. 64.3 ст. 64 Податкового кодексу України).
У відповідності до ст. 58-1 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання має право використовувати в своїй діяльності печатку. При цьому використання підприємством печатки не є обов’язковим.
Для початку «повноцінної роботи» фіктивно створені юридичні особи відкривають поточний рахунок в будь-якому комерційному банку. Відповідно до вимог Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті (Постанова Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р.).
На даний момент для більшості організаційно-правових форм підприємств мінімальний розмір статутного капіталу законодавчо не встановлено, це означає, що він може бути будь-яким.
Для проведення процедури державної реєстрації суб’єкта підприємництва онлайн, правопорушники користуються відповідним сервісом Міністерства юстиції України. Що дає змогу здійснивши кілька нескладних операцій, зареєструвати необхідне товариство з обмеженою відповідальністю. Після відправки документа в обробку державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності (товариство з обмеженою відповідальністю) здійснюється протягом 24 годин, за умови, правильного заповнення даних і оформлення відсканованих документів. Коли процедура державної реєстрації завершується, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців буде внесена інформація про зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю, включаючи дані про постановку на облік у підрозділі фіскальної служби.
Слід також зазначити, що фіктивне підприємство може створюватися (придбаватися) як з формальним додержанням вимог чинного законодавства (наприклад, вищеописаної процедури реєстрації), так і з порушенням вимог чинного законодавства.
Фіктивне підприємство може створюватися і при реорганізації вже існуючого приватного підприємства в товариство з обмеженою відповідальністю з подальшою перереєстрацією знову в приватне підприємство на підставну особу [4, с. 122].
Створена чи придбана підприємницька структура може бути підставною, являти собою організаційну основу для реєстрації інших юридичних осіб, діяльність яких уже безпосередньо завдаватиме шкоди або ж використовуватиметься як допоміжна ланка для вчинення злочинних дій [5, с. 29].
Як підсумок зазначимо, що способи створення фіктивних підприємств можуть бути різноманітними, і таке «урізноманітнення» зазвичай використовується злочинцями щоб відвернути підозру від того, що створення великої кількості суб’єктів підприємництва однією і тією ж особою переслідує майбутні злочинні цілі.
Література
1. Білоус В. В. Проблеми методики розслідування фіктивного підприємництва: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2004. 20 с.
2. Чернявський С. С. Теоретичні та практичні основи методики розслідування фінансового шахрайства: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09, 2010. 610 с.
3. Лисенко В. В. Криміналістичне забезпечення діяльності податкової міліції: теорія та практика: монографія. Київ : Логос, 2004. 324 с.
4. Білоус В. В. Розслідування фіктивного підприємництва. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окремі криміналістичні методики: монографія / В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. ; за ред. В. Ю. Шепітька. Харків : Право, 2006. С. 95-202.
5. Берзін П. С. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконну конвертацію грошей, що вчиняється організованими злочинними групами. Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Харків : Право; Харк. центр по вивч. орг. злочинності, 2003. Вип. 6. С. 29-74.
____________________________
Науковий керівник: Амеліна Анна Сергіївна, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Університету державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
