Національна самосвідомість є одним із найважливіших чинників формування політичної нації, стійкого розвитку політичної системи, легітимації інститутів Української держави. Революція гідності, яка відбулася у 2014 році призвела до істотних зрушень у суспільній свідомості українського народу. Соціологічні дослідження вбачають суттєву тенденцію до переосмислення ціннісних орієнтацій українською молоддю.
Мета наукової розвідки полягає у системі розробки формування національної свідомості студентської молоді.
Заявленій науковій проблематиці присвятили свої дослідження науковці – А. Фрідріх, Г. Ващенко, Я. Чепіга, Н. Добровольська, Н. Костриця, О. Абрамчук, В. Борисов, О. Гевко, І. Грязнов, В. Кіндрат, О. Кириченко, С. Франків та ін.
Відомий український дослідник та етнограф, академік С. Рудницький відзначав, що національна свідомість являє собою найвищий критерій, за допомогою якого оцінюється рівень суспільного життя [5, с. 278].
Загалом формування національної свідомості майбутнього юриста є доволі складним та довготривалим процесом. Внаслідок нього відбувається чітке самоусвідомлення причетності до нації, готовність чесно і сумлінно служити суспільству і Закону, захищати інтереси української держави та її народу, повага до національних символів, та основ християнської релігії. З сформованою національною самосвідомістю відбувається успішна розбудова демократичної, соціальної, незалежної правової Української держави.
На думку видатного вченого А.Фрідріха «національна свідомість - це складне соціально-психічне утворення особистості, що є самоусвідомленням причетності до нації, працювати на благо Вітчизни, зміцнювати єдність свого народу» [8, с. 6]. Виходячи з цього, створення умов для формування й повноцінного функціонування зазначеного феномену відповідно до потреб демократичного державотворення в національній державі належить до найважливіших завдань державного управління.
Слід наголосити, що проблема формування національної самосвідомості у майбутніх юристів пов’язана з двостороннім процесом, що відбувається у сучасному світі, а саме: поширення глобалізаційних тенденцій, з одного боку, і прагнення до збереження національної ідентичності – з іншого. Але при цьому сама національна самосвідомість формується трохи пізніше, ніж інші форми самосвідомості. В умовах сьогодення, коли існує серйозна загроза втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, які повинні бути спрямовані на посилення патріотичного виховання дітей та сучасної молоді - формування нового українця, що діє на основі перш за все національних та європейських цінностей.
Наголосимо, що ідея національно-патріотичного виховання особистості втілена в багатьох державних документах, зокрема в Законі України «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)», Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, у Концепції національного виховання та інших.
Концепція нацioнально-патрioтичнoгo вихoвання мoлoді, дітей та студентів прийнятою президентом України вбачає головну мету патріотичного виховання у виконані певних завдань а саме: 1) утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань та поваги до культурного та історичного минулого України; 2) вихoвання пoваги дo Кoнституцiї України, як до Основнoгo Закoну України, щo має найвищу юридичну силу, iнших законiв України та державнoї символiки; 3) пiдвищення престижу вiйськової служби, а звiдси - культивування ставлення дo сoлдата як до захисника вiтчизни тoбтo герoя; 4) усвiдoмлення взаємoзв'язку мiж iндивiдуальною свoбoдoю, правами людини та її патрioтичнoю вiдпoвiдальнiстю; 5) фoрмування вiдпoвiднoї мoвленнєвої культури та інше. У результaтi її впрoвадження oчiкується: збереження стaбiльнoстi у суспiльствi, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки; створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді; забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам'яті [3].
Відзначимо, що на фoрмування нацioнальної самocвiдoмoстi студентiв впливають досить багатo факторів. Одним з яких є мова. Роль мови, як визначального чинника існування і збереження української ідентичності в національному вихованні студентів підкреслює Н. О. Добровольська полягає в тому, що «національна мова входить до поняття національної культури, тому, що природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція розвитку суспільної думки та свідомості, науки, мистецтва знаходять відбиття у мові» [1, с. 217].
Видатний письменник, режисер і громадський діяч О. П. Довженко вважав, що «освіта й правове виховання мають здійснюватися рідною мовою, що втрата мови для народу рівнозначна втраті своєї національності» [2, с. 137].
Відчуження українців від їх національної мови яке відбулося через тривалу експансію, загалом російську, спричинило складну мовну ситуацію, мовну й культурну асиміляцію значної частини громадян, послаблення їх національної свідомості, що найбільш відчутно в східних і південних регіонах України. За таких умов важливо виховувати високу мовну свідомість, особливо у молодого покоління – учнів, студентів.
Як зазначає науковець Н. М. Костриця: «Свідомість, яка формується, виявляється в мові, а мова постає як універсальна ознака насамперед етносу, тобто можна говорити про українську мовну самосвідомість, яка передбачає усвідомлення унікальності своєї мови як засобу етнічної ідентифікації особистості. А також бачення просторового та часового поля української мови як феномена об’єднання та цілісності українського етносу, відбиття мовної самосвідомості в самоназвах українців та в їхній мові» [4, с. 121].
Таким чином, під формуванням національної самосвідомості розуміється більш ненав’язливий спосіб демонстрації способу ефективної адаптації особистості до нових умов життя саме в сучасному світі. Формування національної самосвідомості має відбуватись не в площині «насаджування ідей», а в площині конструювання нового смислу самим суб’єктом. Ідея значущості та необхідності національної самосвідомості як феномену має з’явитись у студентів не стільки під впливом лекцій, вправ тощо, скільки від утворення індивідуальних значень та смислів в площині національного.
Мета національного виховання повинна полягати у плеканні підростаючих поколінь з глибоко національною свідомістю і самосвідомістю, характером, світоглядом та ідеалами на традиціях культури, духовності українського народу, з використанням кращих досягненнях інших народів. Наповнення виховного процесу самобутнім змістом, засобами і методами виховної роботи, які виробилися в кожній нації на протязі всього історичного становлення і є невід’ємною частиною її духовної культури.
Для української держави та суспільства важливо, на які цінності скерована гуманітарна освіта, здійснення чи захист яких цінностей вона забезпечить і на якому рівні. Патріотизм є фундаментальною ціннісно-світоглядною і духовною категорією [6]. Процес формування у молоді національно-патріотичної самосвідомості є надзвичайно складним, багатоаспектним і довготривалим, що вимагає від керівного, професорсько-викладацького складу високої відповідальності, забезпечення комплексного впливу всіх без винятку навчальних дисциплін. У цьому аспекті слід активно вивчати й аналізувати передовий зарубіжний досвід ВНЗ, їх раціональні ідеї і кращі зразки треба використовувати у навчально-виховному процесі [7]. Вся система виховання повинна бути спрямована на усвідомлення кожним студентом відповідальності за долю своєї Вітчизни, боротьбу за її авторитет на міжнародній арені, захист суверенітету і територіальної цілісності у зв’язку агресивною антиукраїнською політикою і бойовими діями на Сході України. Дуже важливо щоб національна свідомість студентів юридичного факультету формувалася саме у національно-патріотичному дусі.
Література:
1. Добровольська Н. О. Розвиток національної свідомості як складової національно-культурних традицій у процесі вивчення студентами спецкурсу «Українська мова». Гуманітарний вісник ЗДІА. 2008. Вип. 33. С. 217-222.
2. Довженко О. П. Сторінки щоденника (1941-1956). Київ: Видавництво гуманістичної літератури. 2004. 205 с.
3. Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, від 16.06.2015 р. URL: pnpu.edu.ua/ua/files/vr/knpvdm16062015.doc.
4. Костриця Н. М. Мова як засіб формування національної свідомості. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. 2013. Кн. 4. С. 119-123.
5. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. Львів: Світ, 1994. 413 с.
6. Ухач В. З. Історія держави і права України: Навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2011. 378 с.
7. Ухач В. З. Юридична деонтологія і професійна етика: Навчальний посібник. Тернопіль: Вектор, 205. 336 с.
8. Фрідріх А. В. Педагогічні умови формування національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів: автореф. дис. … к. пед. н. / А. В. Фрідріх. Інститут проблем виховання АПН України. Київ, 2006. 21 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
