Анотація. В тезах розкрито заходи, які відбуваються при реформуванні кримінально-виконавчої системи України, вказані її недоліки та переваги, запропоновано правові шляхи її вдосконалення.
Ключові слова: кримінально-виконавче право, кримінально-виконавча система, реформування кримінально-виконавчої системи, правові шляхи вдосконалення.
Аннотация. В тезисах рассмотрены мерроприятия по реформированию уголовно-исполнительной системи Украины, указаны ее недостатки и преимущества, предложены правовые пути ее усовершенствования.
Ключевые слова: уголовно-исполнительное право, уголовно-исполнительная система, реформирование уголовно-исполнительной системы, правовые пути усовершенствования.
Annotation. In the theses, measures for reforming the penitentiary system of Ukraine are considered, its drawbacks and advantages are indicated, and legal ways of its improvement are proposed.
Keywords: penal Law, penal system, the reform of the penal system, legal ways of improvement.
Кінець 2015 р. Міністерство юстиції оголосило початком реформ у кримінально-виконавчій системі України. На початку 2016 р. почали відбуватися кардинальні зміни, зокрема, було ліквідовано Державну пенітенціарну службу України, а на Міністерство юстиції покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Нині Міністерство юстиції виступає послідовником Державної пенітенціарної служби, яка була ліквідована в частині виконання кримінальних покарань та пробації. Вже у вересні 2017 р. Кабінетом Міністрів України ухвалено Концепцію реформування (розвитку) пенітенціарної системи, яка повинна бути виконана до 2020 року.
Ліквідація відомства потягнула за собою чисельні зміни. Так, всі органи і установи підпорядковані Міністерству юстиції України, чисельність штату скорочена, установи виконання покарань були законсервовані або ліквідовані. Кількість засуджених, які знаходяться в місцях позбавлення волі, має постійну тенденцію до зниження.
Крім того, майже всі вимоги міжнародних організацій були виконані, але найважливіші проблеми кримінально-виконавчої системи, які мали місце до реформування, залишилися без змін. Наприклад, величезне недофінансування, високий рівень корупції у системі, закритість системи, дефіцит кадрів, численні порушення прав людини і громадянина під час відбування покарань та ін.
На нашу думку, є декілька завдань, які є першочерговими.
По-перше, зміна умов тримання засуджених осіб та осіб, взятих під варту, тобто практична реалізація вимог ст. 115 КВК, у якій вказано, що норми житлової площі збільшуються з 3 квадратних метрів до 4 квадратних метрів на засудженого. Також засуджені проживають у гуртожитках з блочним (тобто камерним) розміщення. Але з огляду на те, що практично всі установи виконання покарань будувались у післявоєнні роки та передбачали тільки групове проживання засуджених, це є неймовірно складним процесом. Виходити з фінансово-економічних можливостей держави, все ж таки нерідко під гуртожитки пристосували приміщення, які мали зовсім інше функціональне призначення. Фактично перебудувати всі установи за єдиним проектом дуже складно.
По-друге, вдосконалення системи охорони здоров’я засуджених та осіб, узятих під варту, а також підвищення якості медичної допомоги. На нашу думку, потрібно забезпечити всі установи виконання покарань, а також СІЗО сучасним медичним обладнанням, спеціальними транспортними засобами, необхідні для переміщення осіб, що хворіють на туберкульоз або інші тяжкі захворювання. Також необхідно забезпечити установи виконання покарань необхідною кількістю медичних співробітників.
По-третє, треба підвищити ефективність діяльності працівників органів та установ виконання покарань, з урахуванням рекомендацій Європейських пенітенціарних правил. Потрібно істотно змінити психологію та подолати стереотипи персоналу органів і установ виконання покарань у взаємовідносинах з засудженими до позбавлення волі. Також працівникам органів і установ виконання покарань гідна заробітна плата з урахуванням характеру та умов їх роботи.
По-четверте, підвищення ефективності виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Цей напрям є дуже важливим, бо надає змогу побачити всі переваги покарань, що не пов’язані з позбавлення волі. На це повинна спрямовуватись соціальна переорієнтація кримінально-виконавчої політики країни.
Вважаємо, що Міністерство юстиції поспіхом ліквідувавши ДПтС, так і не представило чіткого, прозорого й послідовного програмного документу реформування кримінально-виконавчої системи України.
Урахування законодавцем викладених нами пропозицій могла б значно наблизити стратегічні засади реформування кримінально-виконавчої системи до вимог міжнародних стандартів поводженя із засудженими, правову безпеку персоналу й засуджених до сучасних реалій і задовольнити постійно зростаючі вимоги до практичної діяльності органів та установ виконання покарань.
_________________________________
Науковий керівник: Гальцова Олена Володимирівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
