Центральним і вузловим компонентом злочину при його розслідуванні, безперечно, є спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння у формі дії або бездіяльності. Дані про спосіб вчинення є найважливішим компонентом криміналістичної характеристики злочину, адже вони надають найбільший обсяг криміналістичної інформації, що дозволяє зорієнтуватись слідчому в події злочину та визначити оптимальні методи його розслідування.
На сьогодні наука криміналістика має декілька наукових концепцій способу вчинення злочину. Згідно з першою концепцією, потрібно розрізняти спосіб вчинення та приховування злочинів [1, с. 66]. Представники другої наукової концепції вважають, що про спосіб вчинення злочину доцільно говорити у двох розуміннях. У першому значенні мається на увазі тільки безпосереднє вчинення злочину. Якщо розглядати спосіб вчинення злочину в другому аспекті, то у це поняття потрібно включити також дії з приховування злочину [2, с. 41]. Третя наукова концепція констатує, що спосіб готування та приховування злочину – частина (елемент) способу вчинення злочину[3, с. 74; 4, c. 22]
Дослідивши позиції вчених щодо визначення змісту способів вчинення злочинів, вважаємо доцільним розглядати спосіб злочину в широкому значенні і в скоєнні вимагання виділяти наступні види способів: способи підготовки до вчинення злочину; способи безпосереднього вчинення злочину; способи приховування, що входять у зміст способу вчинення злочину.
Головними елементами приготування до вчинення вимагання, на нашу думку, є такі: прийняття рішення про вчинення злочину щодо певного об’єкта; виявлення приводів для вчинення злочину; вивчення обстановки вчинення злочину; вибір способу вчинення вимагання; підготовка знарядь і засобів злочину; розроблення плану й визначення функцій кожного із співучасників; створення умов, що сприяють учиненню злочину; використання допомоги корумпованих посадовців правоохоронних органів при вчиненні вимагання та прикриття злочинної діяльності; вибір способу приховування злочину.
Після здійснення підготовчого етапу настає черга безпосереднього вчинення злочину. На сьогодні все більше ускладнюються способи вчинення вимагання: від простої вимоги та різноманітного роду погроз надати гроші і цінності – до витончених способів вилучення власності, вчинених членами злочинних угрупувань у комерційних структурах та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю. Вимагання як злочинна діяльність відрізняється тим, що воно включає дві стадії: висловлення погрози і заволодіння предметом посягання, що досить часто відділені у часі одна від одної.
Всі способи висловлення погроз слід розділити на три групи, поклавши в основу кваліфікуючі ознаки даного виду злочинів, де засобами впливу на потерпілого слугують: 1) погроза застосуванням або застосування насильства до потерпілого чи близьких йому родичів; 2) погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці; 3) погроза знищенням (пошкодженням) або знищення (пошкодження) майна потерпілого чи близьких йому родичів, або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною [5, с. 51].
Щодо заволодіння предметом вимагання, то найчастіше воно здійснюється такими способами: пряма передача грошей, цінних паперів на пред’явника або майна потерпілого; вкладення грошей на вказаний вимагачами рахунок в банку; складання на ім’я вказаних вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно; складання на користь вимагачів боргових розписок або анулювання боргових розписок, одержаних потерпілим від третіх осіб та ін.
Дослідивши способи приховування вимагання, можемо зробити висновок, що їх можна класифікувати залежно від конкретного етапу вчинення злочину на:
1) дії щодо маскування злочину при пред’явленні майнових вимог (зміна місць і способів пред’явлення вимог; залякування жертви; пред’явлення документів, що «засвідчують» належність злочинців до правоохоронних, контролюючих або інших органів; повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про себе, діяльність злочинного угруповання, його зв’язки та ін.);
2) дії щодо приховування, які застосовуються при веденні переговорів з потерпілим щодо передачі предмета вимагання;
3) приховування своїх дій при отриманні предмета вимагання (зміна місця передачі майна та її умов; провокація працівників поліції шляхом вчинення адміністративного проступку в обумовленому злочинцями місці; направлення до потерпілого сторонніх осіб для отримання предмета вимагання або повідомлення нових умов його передачі; використання тайників та спеціально пристосованих для транспортування предмета вимагання пристроїв, використання як місця передачі майна відкритих місцевостей).
Література:
1. Васильев А. Н., Мудьюгин Г. Н., Якубович Н. А. Планирование расследования преступления. - М. : Госюриздат, 1957. – 199 с.
2. Ермолович В. Ф. Криминалистическая характеристика пре ступлений. Минск : Амалфея, 2001. – 153 с.
3. Зуйков Г. Г. Поиск по признакам способов совершения преступлений / Г.Г. Зуйков. – М. : ВШ МВД СССР, 1970. – 192 с.
4. Колесниченко А. Н., Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика преступлений. Х., 1985. – 93 с.
5. Дергач Л. В. Розслідування вимагань, вчинених організованими злочинними групами в сучасних умовах : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Л.В. Дергач. – К., 2011. – 210 с.
________________________
Науковий керівник: Туровець Юрій Миколайович, кандидат юридичних наук, доцент, Хмельницький університет управління та права
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
