АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
10.11.2006 18:03
Автор: Гладун 3іновій Степанович, кандидат юридичних наук, доцент Тернопільський національний економічний університет
[Адміністративне право. Митне та податкове право]
Механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я населення включає в себе сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність об’єктів і суб’єктів охорони здоров’я з метою створення нормальних умов для функціонування системи надання медичної допомоги і охорони здоров’я та вирішення завдань зміцнення та охорони індивідуального і громадського здоров’я населення.
Здійснюючи вплив на формування суспільних відносин, держава забезпечує їх державне регулювання, яке в юридичній науці розуміють як здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони й розвитку [1, с. 165], а також на поведінку і свідомість учасників цих відносин шляхом нормативного закріплення їх прав та обов’язків, встановлення певних дозволів та заборон, затвердження певних правових актів тощо.
Державне регулювання в широкому розумінні включає в себе весь арсенал організаційно-правових засобів впливу на відповідні суспільні відносини, які за своїм характером можуть бути як адміністративно-правовими, так і цивільно- і кримінально-правовими, зокрема шляхом встановлення відповідних заходів юридичної відповідальності. Державне регулювання у вузькому розумінні здійснюється за допомогою організаційно-розпорядчих засобів управлінського характеру, тобто шляхом встановлення певного режиму, дозволів, заборон, квот, лімітів та ін., тобто заходами адміністративно-правового регулювання. Державне і адміністративно-правове регулювання відповідних відносин – близькі і споріднені поняття, які співвідносяться між собою як загальне і окреме. Тому можна до певної міри вважати, що категорія «державне регулювання» у своєму вузькому значенні збігається з категорією «адміністративно-правове регулювання» і використовується як аналог першої.
Враховуючи, що основним інструментом державного регулювання є правові норми, в науковій літературі вживається й термін «правове регулювання» як аналог регулювання державного і адміністративно-правове регулювання, зокрема, є частиною загального правового регулювання суспільних відносин. Природа адміністративно-правового регулювання базується на природі державної влади і державно-владній природі норм адміністративного права, серед яких переважають імперативні правові норми.
У процесі здійснення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я можна виділити дві наступні, взаємопов’язані між собою, його частини. По-перше, це вся система органів державної влади і місцевого самоврядування, задіяних у процесі здійснення державного регулювання відносин у сфері охорони здоров’я, тобто інституційний механізм регулювання відносин у сфері охорони здоров’я. До його складу входять органи державної влади, місцевого самоврядування та інші суб’єкти права, задіяні у процесі реалізації політики охорони здоров’я, а також їх повноваження та відносини між собою та іншими суб’єктами.
По-друге, це система правових норм, правових ідей та принципів, які творять законодавство про охорону здоров’я і які регулюють зміст та процес здіснення державного регулювання охорони здоров’я, тобто правовий механізм регулювання охорони здоров’я населення.
У свою конструкцію механізм правового регулювання включає норми права, правовідносини, акти тлумачення норм права, правову свідомість і правову культуру та акти реалізації норм права. З допомогою норм права законодавець встановлює права та обов’язки певних суб’єктів і, власне, створює необхідні умови для розвитку правовідносин. [2, с. 24]
Ключовим поняттям у розумінні механізму адміністративно-правового регулювання є його зміст, який полягає у дії норм адміністративного права на поведінку учасників суспільних відносин, які здійснюються в інтересах всього суспільства або визначеного колективу з метою підкорити поведінку окремих суб’єктів встановленому у суспільстві правопорядку. [3] Прикладом адміністративно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я можуть бути правові норми, закріплені у постановах Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 874 «Про затвердження обсягів квот на 2003 р., у межах яких здійснюється виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин» [4], від 27 серпня 2003 р. № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» [5].
Стратегічна мета адміністративно-правового регулювання відносин у цій сфері визначена Указом Президента України від 6 грудня 2005 року, яким передбачено забезпечення всім громадянам їх конституційних прав на медичну допомогу, охорону здоров’я і медичне страхування, зміцнення індивідуального і громадського здоров’я населення, створення ефективно функціонуючої системи охорони здоров’я, поліпшення управління нею, формування ринку медичних послуг, створення єдиного медичного простору в країні.
Аналіз низки програмних документів та актів законодавства, що діють у сфері охорони здоров’я населення, дозволяє вважати, що завданнями адміністративно-правового регулювання відносин у цій сфері є:
- зміцнення здоров’я населення України, збереження генофонду Української нації;
- здійснення активної демографічної політики, спрямованої на стимулювання
народжуваності і зниження смертності;
- забезпечення доступності медичної допомоги для населення;
- забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
- запровадження ефективної системи багатоканального фінансування сфери охорони здоров’я, поетапне збільшення державних асигнувань у сферу охорони здоров’я;
- створення умов для формування та стимулювання здорового способу життя;
- інтенсивний розвиток медичної та фармацевтичної промисловості, в тому числі медичного приладобудування, виробництва лікарських засобів та виробів медичного призначення, здешевлення їх вартості та ін.
Об’єктами адміністративно-правового регулювання у сфері охорони здоров’я є певні відносини і явища, галузі і підгалузі медичної та інших видів діяльності у сфері охорони здоров’я, система, територіальні, галузеві, і функціональні підсистеми охорони здоров’я населення України, а також принципи її організації і функціонування. Різні за своїм змістом і характером, вони можуть бути об’єднані тим, що виникають в єдиній для них усіх сфері – сфері охорони здоров’я.
Відносини ці різнорідні за своїм змістом, однак всі вони регулюються нормами адміністративного права. До вказаних норм відноситься значна кількість як норм законодавчих актів (зокрема, Законів України «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення», «Про боротьбу з інфекційними захворюваннями», «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» та ін.), так і ще більша кількість норм підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, наказів Міністерства охорони здоров’я України, якими затверджені численні інструкції, положення, списки, методичні рекомендації та інші акти, які визначають порядок проведення різноманітних медичних заходів, процедур і маніпуляцій, застосування тих чи інших методів профілактики, діагностики, лікування захворювань і реабілітації та ін.
Об’єкти адміністративно-правового регулювання можна розділити на матеріальні і нематеріальні. До матеріальних об’єктів адміністративно-правового регулювання відносяться заклади охорони здоров’я, їх медичний персонал, лікарські засоби, основні фонди (будівлі, транспорт, медичну апаратуру, засоби зв’язку та ін.), фінансові ресурси. Нематеріальними об’єктами є службові зв’язки між суб’єктами вказаних відносин, відносини між пацієнтами і працівниками охорони здоров’я, професійний рівень медичного персоналу та ін.
Головним і найважливішим об’єктом адміністративно-правового регулювання є здоров’я населення та його стан, на який можна впливати, поліпшуючи його. Важливим об’єктом регулювання є система охорони здоров’я, яка об’єднує численні заклади охорони здоров’я всіх форм власності (об’єкти управління) і підпорядкування та органи виконавчої влади й місцевого самоврядування (суб’єкти управління), які здійснюють управління ними. Нормами адміністративного права регулюються відносини, що виникають у сфері визнання, охорони і захисту прав людини і громадянина у сфері охорони здоров’я, відносини у сфері організації і діяльності державно-комунальної системи охорони здоров’я, а також окремих медичних закладів, відносини щодо ліцензування, акредитації і контролю за діяльністю по наданню медичної допомоги, по здійсненню приватної медичної практики, по виготовленню і застосуванню лікарських засобів, наркотичних речовин та прекурсорів, визначення окремих видів лікування, зокрема, обов’язкового і примусового, а також широкого кола інших відносин.
Норми адміністративного права займають домінуюче місце серед інших правових норм, які регулюють відносини у сфері охорони здоров’я населення. Саме тому механізм адміністративно-правового регулювання цих відносин є важливою складовою формування і реалізації державної політики у цій сфері, а дослідження норм адміністративного права, які діють у цій сфері, і відповідних правовідносин, є перспективним напрямком правових досліджень щодо формування в Україні нової комплексної галузі права – медичного права.
Література
1. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 5-е, зі змінами — Тернопіль: Лілея, 2002. – 189 с.
2. Голосніченко І. П. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України. – 2005. — № 4. – С. 24.
3. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. — М.: Юрид. лит., 1966. – 178 с.
4. Офіційний вісник України. – 2003. – № 24. – Ст. 1131.
5. Офіційний вісник України. – 2003. – № 35. – Ст. 1893.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter