Автор: Углик Наталія Миколаївна, викладач кафедри історії та теорії держави і права, конституційного та адміністративного права Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці
[Административное право. Таможенное и налоговое право]
Україна здавна намагалася запровадити адміністративну юстицію, подібну до європейських зразків. У Західній Європі і США існує безліч моделей адміністративної процедури та судового контролю за діяльністю органів державної влади. Вони відповідають правовим системам та історії цих країн. В Європі на основі юрисдикцій Європейського суду для ЄС і суду з прав людини в межах Ради Європи розробляється спільне адміністративне і адміністративно-процесуальне право, в якому встановлений особливий захист прав громадян [1, 185-186].
Зважаючи на вищевикладене, вважаємо, що сьогодні питання здійснення адміністративних процедур в Україні потребує ретельних наукових досліджень, тому що посідає центральне місце у становленні науки адміністративного та адміністративно-процесуального права.
В основу Адміністративно-процедурного кодексу України покладені положення Європейської Конвенції захисту прав і свобод людини, де саме існування людини, її прав і свобод є пріоритетними, втілення яких у життя має забезпечити радикальне оновлення українського законодавства, результатом якого має стати запровадження нової ідеології функціонування органів влади. Адміністративно-процедурний кодекс України має стати „загальним” нормативно-правовим актом, що запровадить якісно новий рівень законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів влади та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з державою.
Кабінет Міністрів України схвалив проект Адміністративно-процедурного кодексу України, який розробила робоча група Міністерства юстиції України. Він визначає процедури розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами питань, пов’язаних з реалізацією та захистом прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, у тому числі з надання адміністративних (управлінських) послуг [2].
Проект Кодексу спрямований на реалізацію положень, закріплених у статтях 3, 19, 40 Конституції України, та виконання завдань адміністративної реформи в Україні. Зокрема, положеннями Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк [3].
Досліджуючи діяльність органів державної влади з надання адміністративних процедур, можна зазначити, що на даному етапі розвитку суспільства однією з актуальних проблем є питання поняття та видів адміністративної процедури.
Можна стверджувати, що у вітчизняній науковій літературі не існує єдності думок з приводу визначення поняття „адміністративні процедури”, що свідчить про дискусійний характер досліджуваного питання. Тимощук В.П. пропонує таке визначення адміністративної процедури – це встановлений законодавством порядок розгляду та вирішення адміністративними органами індивідуальних адміністративних справ [4, 24]. Інші автори пропонують визначати адміністративні процедури як встановлений адміністративно-процесуальними нормами порядок діяльності уповноважених суб’єктів щодо розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ [5, 174, 142]. Деякі науковці в своїх працях підкреслюють, що під адміністративною процедурою необхідно розуміти встановлений порядок вирішення адміністративними органами індивідуальних адміністративних справ [6, 174].
У статті 1 проекту Адміністративно-процедурного кодексу України адміністративна процедура визначається як розгляд та вирішення індивідуальної адміністративної справи [2].
На підставі вищевикладеного, пропонуємо таке визначення: „Адміністративна процедура – це юридично значима та законодавчо закріплена частина адміністративного процесу, яка являє собою окрему процесуальну дію, що здійснюється за певним порядком та у визначеній послідовності та спрямована на досягнення певного правового результату”.
Щоб більш детально охарактеризувати адміністративну процедуру і з’ясувати її найсуттєвіші ознаки, необхідно визначити обсяг та види діяльності суб’єктів публічного управління.
Різноманітність управлінських відносин, здійснюваних у державному управлінні, які охоплюють усі сфери суспільного життя, зумовлює виникнення великої кількості конкретних адміністративних процедур.
Класифікація адміністративних процедур можлива за різними ознаками.
У залежності від характеру індивідуально-конкретної адміністративної справи можна виділити: а) юрисдикційні процедури, б) процедури, що носять неюрисдикційний характер.
Юрисдикційна діяльність є характерною для правоохоронної діяльності, тому частину процедур у структурі адміністративної процедури слід охарактеризувати як юрисдикційні. Наприклад, процедура притягнення осіб до адміністративної відповідальності; процедура розгляду скарг громадян.
Нарівні з юрисдикційними процедурами до структури адміністративного процедурного права входять і процедури, які носять неюрисдикційний характер. Їх коло значно ширше, що зумовлено специфікою управлінської діяльності в різних сферах життя суспільства.
До числа процедур неюрисдикційного характеру необхідно віднести: процедури по відпрацюванню і ухваленню нормативних актів управління; процедури з ухвалення індивідуальних актів управління; процедури по розгляду пропозицій, заяв і скарг громадян; процедури по застосуванню адміністративно-попереджувальних та запобіжних заходів; процедури по застосуванню заходів адміністративного припинення; реєстраційно-дозвільні процедури; установчі процедури; процедури по реалізації контрольно-наглядових повноважень; процедури по приватизації державного і суспільного майна; процедури по земельних, екологічних, фінансово-бюджетних, податкових та інших справах.
При цьому слід мати на увазі, що кожна з указаних процедур, в залежності від характеру індивідуально-конкретних справ, може бути ще більше деталізована.
Література:
1. Гладун З.С. Адміністративне право України: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579 с.
2. Проект Адміністративно-процедурного кодексу // www.minjust.gov.ua
3. Конституція України від 28 червня 1996 року // ВВР, 1996. - № 30. – Ст. 40.
4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
5. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – Атіка, 2005. – 352 с.; Кузьменко О.В., Гуржій Т.О. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / За ред. О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.
6. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права / Навч. посібник / За заг. редакцією Куйбіди Р.О., Шишкіна В.І. – К.: Старий світ, 2006. – 576 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
