Інтеграційні процеси, необхідність гармонізації та уніфікації національної правової системи до прогресивного світового товариства спричиняє необхідність здобуття і розширення наукових знань про правові системи сучасності, їх елементи, фактори, що сприяють або стримують реалізацію права в країнах світу тощо. Не є винятком і проблеми тлумачення. Сучасна вітчизняна наука та практика має велику потребу в науково обґрунтованій, об'єктивній і повній інформації про розвиток і функціонування правових систем, про переваги або недоліки певного досвіду інтерпретаційної діяльності.
Правові системи романо-германської правової сім'ї утворюють замкнену систему, де будь-яке питання можна вирішити шляхом тлумачення чинної норми права. Розум відіграє важливішу роль в тлумаченні закону, ніж в тому, щоб заповнювати право (наявність прогалин у праві визнається важко), його зазвичай шукають у чинному праві в процесі його застосування і тлумачення.
На відміну від нього, англійське право є відкритою системою: вирішити будь-яке питання дозволяється, але не існує норм, що підлягають застосуванню у будь-яких обставинах. Казуїстичний аспект права припускає багато прогалин, тому розум є допоміжним джерелом права, що заповнює ці прогалини. Отже, техніка англійського права не є технікою тлумачення правових норм: виходячи з legal rules, раніше за прийняті, встановлюється норма (розробляється нова), яка застосовується в цьому випадку, з урахуванням фактичних обставин справи. Техніка тлумачення права з часом замінюється технікою виключень, за допомогою якої встановлюються більш точні нові норми, а не роз’яснюються вже існуючі.
Отже, можна дійти висновку, що англійська концепція legal rule є вужчою за французьку через те, що загальне право формувалося суддями та тісно пов'язане не з тлумаченням, а з технікою відмінностей, яка і становить метод англійського права. Тобто можна стверджувати, що англійське право створене судовою практикою.
У зв’язку з цим система тлумачення в англійських судах сформувалася відмінною від традиційної, а зрештою, дещо в чому схожою на континентальну. Поширення отримало подвійне тлумачення законів: з одного боку – буквальне тлумачення, а з іншого – обмежувальне.
Англійська традиція надає перевагу цитуванню судових рішень замість текстів закону [1, С. 418]. Але після другої світової війни мав місце інтенсивний розвиток законодавства. Нові закони спрямовані на злам традиційної системи права, а відтак традиційні англійські принципи тлумачення до них не застосовні. У зв’язку з цим встановлюються більш гнучкі методи тлумачення на тлі збереження правила прецеденту.
Застосування техніки виключень є практично ідентичним положенню на континенті щодо тлумачення закону:
- не існує суворих канонів для тлумачення закону;
- має бути розвинене певне розуміння, як і якою мірою можна застосовувати той чи інший метод тлумачення;
- яка вірогідність зміни судової практики.
Головна відмінність у тому, що в англійській системі не може йти мови про зміну судової практики; правило прецеденту – це потреба права судової практики; можна говорити лише про новий розвиток права шляхом застосування техніки виключень.
Отже, можна констатувати, що в Англії та Франції дотримуються традиційних принципів. Так, в Англії отримують необхідні результати шляхом застосування техніки виключень, не зачіпаючи самої будови права, а у Франції нові рішення приймаються, не змінюючи основні норми старих кодексів.
Таким чином, право в країнах романо-германської правової сім'ї складається не лише з правових норм, сформульованих законодавцем, воно включає також і їх тлумачення суддями.
У різних країнах романо-германської правової сім'ї пропонувалися найрізноманітніші методи тлумачення: від школи екзегез до школи вільного права, з проміжною позицією "юриспруденції інтересу".
Відродження отримала доктрина природного права – самі прихильники позитивізму відмовилися від розуміння закону таким, яким він розглядався в XIX столітті – в наші дні вони визнають творчу роль суддів. Ніхто не вважає більше закон єдиним джерелом права і не вважає, що суто логічне тлумачення закону може в усіх випадках призвести до знаходження правового рішення [2, С. 72].
В Італії сьогодні домінує догматична тенденція, на практиці не використовуються гнучкі методи тлумачення, широко практиковані у Франції. Основною проблемою слід зазначити на існуючий у юриспруденції розрив між викладанням права і судовою практикою, в результаті чого важко дослідити процес тлумачення суддями і практиками італійських законів.
Схожа ситуація існує в іспанському і португальському праві та в праві країн Латинської Америки. Тут також сильні традиційні установки, основна мета рішень суддів – встановлення справедливості. Однак окремі теоретики дотримуються доктрини, де панує закон.
У США все дуже ускладнено в силу особливого елементу – федеральної структури країни. Через це правило stare decisis (стояти на вирішеному або переважна сила прецеденту) не має такої сили, як в Англії. Тому що потрібне пом'якшення правила прецеденту для уникнення істотних відмінностей між правом у різних штатах.
Так, велику гнучкість має процес тлумачення Конституції США. Гнучкість тлумачення суддями Верховного суду США випередила навіть телеологічні методи тлумачення, введені у Франції Жоссераном. За словами судді Хьюза: «Конституція – це те, що скажуть про неї судді». Верховний суд США пристосував своє тлумачення до ідеологічних течій і економічних потреб сучасності, що сприяло стабільності розвитку американських політичних інститутів та змісту Конституції, положення якої залишаються практично незмінними. Але слід зазначити, що ця гнучкість не поширена на конституції штатів.
Існуюча ситуація з практикою тлумачення Конституції США дає підстави стверджувати, що передові теорії тлумачення закону в країнах романо-германської правової системи, цілком застосовні в разі необхідності в країнах загального права.
Щодо системи тлумачення законів, вона є ідентичною тій, що діє в англійському праві – закони не інтегруються повністю в право, поки не отримали уточнення судовими рішеннями. Але в Америці навіть цей процес відбувається набагато жорстокіше. Так, Верховний суд США не надає рішення щодо відповідності закону штату Конституції США, якщо його зміст не був витлумачений судами цього штату, а Федеральні суди при застосовуванні права штатів є нерішучими щодо законів, не представлених судами штату.
Таким чином, видані та застосовані в одній країні нормативно-правові акти можуть вплинути на способи тлумачення права в іншій країні, а іноді й призвести до оновлення законодавчої бази. Загалом у жодній правовій системі ніколи практика не дотримувалася лише одного з існуючих методів тлумачення – для пошуку справедливого рішення комбінувалися різні підходи. Весь розвиток певної системи тлумачення залежить від психології конкретної особи, юриста і позиції школи тлумачення, яку він свідомо або інтуїтивно підтримує. Тим самим тлумачення сприяє однаковому розумінню і застосуванню правових норм на всій території їх дії, забезпечує законність і стабільний правопорядок у різних сферах суспільного життя.
Література:
1. Грищук В. Тлумачення і конкретизація кримінально-правової норми як форми реалізації судового угляду (розсуду). Вісник Львівського університету. Серія юридична.2000. № 35. С. 417–423.
2. Лярская Н. С. Воздействие институциональной среды на формирование Государственной модели корпоративного управления. Экономический вестник Ростовского муниципального института. 2006. Том 4. № 2. С. 70–88.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
