Міжнародні трудові норми, як і будь-які інші правові норми, створюються державами для досягнення певних цілей. Мета правового регулювання, що здійснюється за допомогою міжнародних трудових норм, полягає в захисті трудових прав працівників і їхніх професійних організацій шляхом встановлення певних юридичних і фактичних гарантій цих прав і тим самим поліпшують умови праці і побуту працівників в різних країнах.
Міжнародні трудові норми – це правила, які створено для регулювання відносин у галузі праці, прийнято державами в рамках міжнародних організацій або на основі міждержавних домовленостей, в чітко визначеному порядку (процедурі), у формі міжнародних договорів, що носять обов'язковий характер, встановлюють права і обов'язки, виконання яких забезпечується контрольним механізмом міжнародних організацій (міжнародного договору) [1, с. 62].
За змістом міжнародні трудові норми поділяються на загальні та спеціальні. Загальні норми класифікуються наступним чином: загальні питання праці; зайнятість населення; трудовий договір; право на об'єднання; робочий час; час відпочинку; заробітна плата; охорона праці тощо.
Міжнародні трудові норми в своєму становлення і розвитку пройшли довгий і складний шлях. Щодо періодизація розвитку міжнародних трудових норм: початковий етап – це 1904-1918 роки, до утворення Ліги Націй та Міжнародної організацій праці, який можна назвати часом зародження міжнародних трудових норм (так званого міжнародного робочого права).
Другий етап – із 1919 року по 1944 рік. Після закінчення Першої світової війни і перебудови повоєнної Європи почалися процеси переміщення капіталу і людської міграції. Також, у цей період створено Міжнародну організацію праці (далі – МОП). Міжнародні трудові норми, прийняті в цей період, в своїй основі носять загальний характер – це норми про примусову працю, працю жінок, працю підлітків, страхування на випадок хвороби, інвалідності, втрати годувальника, безробіття, професійні захворювання тощо.
Третій етап – із 1945 року по 1976 рік, коли Міжнародна організація праці відреагувала на виклики часу, що знайшло відображення в одному з важливих документів, а саме в Декларації МОП «Про цілі та завдання Міжнародної організації праці». Основна увага даного документу спрямована на те, що з появою транснаціональних компаній істотно змінилися й трудові відносини: розширення виробництва дозволило скоротити безробіття; підвищилася продуктивність праці; з’явилася тенденція щодо скорочення робочого часу; підвищилася оплата праці; збільшилась кількість працюючих, що призвело до зростання кількості членів профспілок.
Четвертий етап – 1977 - 1991 роки. У 80-ті роки в нових історичних і економічних умовах на зміну фордизму приходить пост фордизм. Ці зміни позначаються на «якісному» розвитку працівників і в цілому на розвиток трудового права: інформаційні технології також породили нові форми внутрішньої організації та управління; бізнес став багатопрофільним; місце некваліфікованих і низько кваліфікованих працівників зайняли працівники високої кваліфікації та організації праці; місце повної зайнятості працівників поступається робота з тимчасовою зайнятістю населення; знижується число членів профспілки.
Міжнародна організація праці, у відповідь на зміни в світі, приймає Тристоронню декларацію принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій і соціальної політики (Женева, 16 листопада 1977 рік).
Здійснення господарської діяльності характеризується переважно виходом за межі однієї держави. Ця риса притаманна транснаціональним корпораціям (далі — ТНК). У науковій літературі вказується, що слово «корпорація» в перекладі з латинської мови означає об'єднання, спілки, які створюються для досягнення певних цілей. «Транснаціональний» — такий, що виходить за межі однієї держави, пов'язаний з міжнародною або регіональною діяльністю. Отже, ТНК — це спілки, об'єднання, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави.
ТНК притаманні такі ознаки: економічно єдина система; група самостійних підприємств; діяльність проводиться на території кількох держав; структурні підрозділи є суб'єктами національного права; керівництво та контроль здійснюється з єдиного центру; корпорація знаходиться поза юрисдикцією окремої держави, групи держав або міжнародних організацій.
Діяльність ТНК знижує роль держави в регулюванні трудових відносин. На думку окремих зарубіжних вчених, ТНК – це спонсори глобалізації і проблем зайнятості, найбільш впливові її учасники. Держави змушені підтримувати діяльність ТНК, а це впливає на зниження рівня охорони праці та державного нагляду. Обґрунтовується, що діяльність ТНК неможливо розглядати поза дією міжнародних трудових норм. На думку автора, міжнародні трудові стандарти знаходять своє відображення в актах компаній; зростаюча активність діяльності ТНК впливають на нормо творчість міжнародних «глобальних» і регіональних організацій.
П'ятий етап – 1992-2000 роки характеризується розвитком міжнародної нормо творчості в сфері праці. У цей період до нормотворчої діяльності МОП і ООН в галузі праці приєднується Європейський Союз, а також починає розвиватися регіональна нормо творчість у сфері праці. В рамках зазначених утворень розробляються правові документи, що стосуються регулювання трудових відносин.
Міжнародні принципи і стандарти в галузі праці отримують своє закріплення і розвиток в актах регіональних організацій. У 1998 році МОП прийняла Декларацію «Про 11 основних принципів та прав у сфері праці», яку держави зобов'язані дотримуватися в силу членства в цій організації.
Шостий етап – із 2001 року і до сьогодення. Глобалізація впливає на економіку будь-якої держави, трудові відносини та ринок праці. Її посилення призводить до розширення сфери надомної роботи; збільшення числа працівників, зайнятих неповний робочий день; розширенню можливостей укладення строкових трудових договорів; зміни практики колективних переговорів; росту числа безробіття; ослаблення ролі національних профспілок; появі відмінностей в правовому регулюванні праці державного та «недержавного» секторів економіки.
Незважаючи на послаблення ролі національних профспілок, в цей період на розвиток міжнародних трудових норм значний вплив мають міжнародні профспілкові об'єднання, які виступають ініціаторами прийняття нових документів в області міжнародно-правового регулювання праці. У центрі їх уваги знаходяться питання правового регулювання праці мігрантів, жінок, створення і діяльність профспілкових організацій, дотримання міжнародних трудових норм роботодавцями.
Основний напрямок, в якому на сьогоднішній день розвиваються міжнародні трудові норми – це створення умов для просування ідеї гідної праці: трудова зайнятість; недопущення дискримінації; рішення проблем дитячої праці; трудова реабілітація інвалідів; розвиток соціального партнерства; рішення питань праці мігрантів і членів їх сімей; гендерна рівність; діяльність ТНК в поєднанні з державною політикою і міжнародними стандартами [2, с. 58].
Отже, Міжнародні норми про працю містяться в численних документах, які є результатом співпраці держав щодо поліпшення умов праці та охорони трудових прав робітників. Ці документи є джерелами міжнародного трудового права, існування якого в якості особливої галузі або підгалузі міжнародного права вже давно обґрунтовується як вітчизняними, так і зарубіжними юристами.
Література:
1. Вишновецька С.В. Поняття норми трудового права // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наук. праць. Вип. 82. 2000. 60–64 с.
2. Івчук Ю.Ю. Теоретичні підходи до системи трудового права України в умовах ринкової економіки : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення». Східноукраїнський національний ун-т ім. В.І. Даля. Луганськ, 2004. 175 с.
|