Історичне становлення прав людини пройшло величезну кількість етапів. Даний процес пов’язаний з формуванням і розвитком певних можливостей, сукупності яких теоретики юридичної сфери об’єднують в окремі покоління. Сучасний стан цієї концепції яскраво втілений у «Загальній декларації прав людини», яка у ст.1 проголошує: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах». Проте існує парадокс між цією формально закріпленою нормою, яку на практиці потрібно доповнювати ґрунтовними положеннями, та дійсністю.
Якщо права перших трьох поколінь сьогодні не викликають сумнівів, то права четвертого покоління перебувають на стадії становлення та активно дискутуються. На даний момент однією з проблем світового масштабу у сфері прав людини стало питання третьої статі, яке до сьогодні певним чином замовчувалось і законодавчо не розроблялось.
Прогресивною у цьому аспекті виявилась ФРН, яка офіційно визнала інтерсексуалів (ними називають осіб, чиї статеві ознаки не можна чітко окреслити, тобто при народжені у особи набір хромосом не має чіткого визначення, а статеві органи не є типовими). Так, Конституційний суд Німеччини ухвалив рішення визнати існування третьої статі і ввести її до книги запису актів цивільного стану, а всі необхідні поправки в законодавство повинні були бути внесені до 31 грудня 2018 року. Дане рішення було прийняте у зв’язку з природністю такого стану та важливістю конституційного захисту прав осіб, які мають риси як чоловічої, так і жіночої статі. У свою чергу своєрідним каталізатором цього процесу стала заява громадянина ФРН про зміну даних щодо свого народження, а саме положення графи «стать».
За даними статистики ООН в світі народжується від 0,5 до 1,7 відсотка людей з інтерсекс-варіаціями. На сьогодні у Німеччині проживає близько 80 тис. таких людей. Деякі люди довідуються, що вони інтерсексуали у підлітковому віці, деякі – у дорослому, а дехто взагалі може не дізнатися про це через медичне втручання (інколи навіть без дозволу). Судова практика налічує декілька позовів інтерсекс-людей щодо хірургічного втручання без їх добровільної згоди. Цікавим є той факт, що перший такий кейс було задоволено також у Німеччині у 2011 році.
Як бачимо існує дві нагальні проблеми щодо питання людей з небінарним статусом: приховування медичної інформації та відсутність закріпленості прав таких осіб, що, як наслідок, призводить до їх дискримінації.
У своїй політичній діяльності ФРН зробила величезний крок вперед на шляху до вільного ліберального суспільства, порівняно з іншими країнами, закріпивши положення щодо третьої статі. Зі свого боку, світова практика налічує країни, які також скасували згадану вище шаблонність, а саме: США, Канада, Австралія, Австрія, Нова Зеландія, Індія, Пакистан та Непал. До того ж велика кількість сучасних культур та релігій визнали існування інтерсексуалів.
Оскільки поняття «інтерсекс» відноситься лише до фізіології, і не має відношення до сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, тому біологічна природа людини не повинна ставати вироком. Як влучно зазначила Ханна Габі Оділь (Hanne Gaby Odiele): «Це така ж особливість, як колір очей або волосся, і вона не завадить вам стати тим, ким захочете».
Тому уряди, громадськість, і суспільство загалом мусять визнати існування людей зі статевими особливостями, їх право на самовизначення й припинити соціальну стигматизацію. У такий спосіб колективу, а згодом і людству в цілому, вдасться відійти від стереотипів, і, навпаки, створити нові прецеденти розвитку можливостей, прав та свобод людини.
________________
Науковий керівник: Муртіщева Аліна Олександрівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри державного будівництва, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
