Встановлено, що третейський суд наряду з публічними інститутами громадянського суспільства (парламентаризм, свобода друку, суд присяжних) підтримував його існування, формуючи механізм приватного правозастосування. Третейський розгляд справ займає важливе місце в системі охорони громадських прав, що в свою чергу є альтернативою юрисдикційної форми їх захисту. На справді третейських суд являє собою не орган влади, а інститут громадського суспільства, наділений публічно важливими функціями.
Прийняття Конституції України поклало початок для розвитку нової правової держави, яку ми знаємо зараз, і, що призвело до потреби реформування та вдосконалення судової системи України. Але такий рух відбувається дуже повільно через перевантаженість судів справами, які знаходяться на розгляді і перевантаження суддів. Ще однією проблемою сучасної системи судочинства є корпоративність суддівського корпусу. Тобто мова йде про заангажованість на певних політиків, органи влади чи бізнес-групи. Такий фактор дуже негативно впливає на довіру людей до державного суду. За даними соціологів лише 1,7% населення повністю довіряє суду, і 12% лише частково довіряють. Лише біля 2% зверталися до суду і отримали там допомогу. Тому як ми бачимо постає проблема забезпечення права громадян на відкритий і справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, 1950р. Саме тому, щоб не порушувати вимоги вказаної конвенції та ст.55 Конституції України, громадянам надається право вирішувати конфлікти, як у судовому порядку(державних судах) так і в позасудових (альтернативних) методів розгляду спорів.
Варто відзначити те, що сам Закон України «Про третейський суд» являє собою основу для діяльності, але він є лише правом до дій. А змістом таких дій є прийняття сторонами третейської угоди та підписання такого документа, що одночасно надає офіційності та персоніфікованої строковості, бо така угода діє на час розгляду конкретно цієї справи.
На наш погляд Третейський суд дійсно є не поганою альтернативою для вирішення питань, щодо забезпечення конституційних прав особи. І дійсно, за допомогою постійнодіючого третейського суду можна зменшити навантаження на суди загальної юрисдикції. Як показує статистика, то на кожного суддю із суду першої інстанції приходиться від 10 до 12 справ на розгляд за тиждень, в той час коли в судах інших країн, де діє третейський суд на суддів першої інстанції припадає близька 4 справ на тиждень.
В тім, ті третейські суди в якому вигляді вони є на сьогоднішній день в нашій країні, на нашу думку, є неефективними і не можуть працювати в тому ж обсязі, що й в інших європейських країнах. Проблемою є також недостатній рівень обізнаності населення щодо розгляду спорів у третейському суді. Як свідчить аналіз, близько 70% осіб захочуть звернутися зі своїм спором до господарського суду; більшість адвокатів порадять звернутися саме до звичайного суду, оскільки третейський розгляд справ не потребує участі в судовому засіданні захисників прав сторін: ці права і так гарантуються принципами третейського розгляду. Отже, громадянам бракує достовірної інформації. До того ж рішення третейських судів часто ігнорують. Відсутній ефективний орган самоврядування третейських суддів. Третейська палата України не має статусу юридичної особи, а отже, не може повноцінно представляти інтереси всіх третейських суддів. Крім того, третейські суди здійснюють чимало зловживань для вирішення спорів ad hoc. Ці та інші проблеми практично унеможливлюють третейський розгляд справ.
Також слід зазначити , що деяка кількість змін, внесена до Закону вивела чималу кількість справ , що могла розглядатися даними судами і це негативно посприяло на розвиток Третейького суду в нашій державі.
Можна дійти висновку, що відсутність політичної волі з боку парламенту призвела до того, що третейські суди не можуть ефективно виконувати свої функції. Потрібно, щоб законодавець звернув увагу на переваги третейського судочинства та на законодавчому рівні сприяв усуненню перешкод для їхньої діяльності.
Тому підсумувавши всі аргументи, можна сказати, що для нормального існування Третейського суду, такого яким він має бути , необхідно створення сприятливих умов. А у випадку, коли ми маємо несприятливі умов для цього не варто використовувати цю галузь, щоб не завдавати шкоди ні нормальному судочинству , ні правам і свободам особи. Насамперед треба підготувати нормативну базу для існування цього інституту, підготувати нормальний механізм взаємодії з судами першої інстанції, чітко визначити межі та функції існування, а вже потім використовувати Третейські суди за їх призначенням.
Література:
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15
3. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 р. № 5076-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17
4. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02 червня 2016 р.: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19
5. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р.: http://kodeksy.com.ua/pro_tretejs_ki_sudi.htm
6. Ізарова І.О., Ханик-Посполітак Р.Ю. Цивільний процес України: навч. посібн. для студ. юр. спец. вищих навчальних закладів. Київ: ВД «Дакор», 2018. 276 с.
7. Логінов О.А. Цивільний процес України : навч. посіб. / О.А. Логінов, О.О. Штефан. К. : Юрінком Інтер, 2012. 361 с.
8. Цивільний процес (загальна частина) : навч. посіб. 2-е вид., доп. і перероб. / кер. авт. кол. А.В. Коваленко. Дніпро : ДДУВС; Ліра ЛТД, 2017. 192 с.
|