Фінансові операції фізичних осіб-резидентів і фінансові операції загалом є об’єктом наукових досліджень вчених із різних галузей, таких як юриспруденція, економічні науки, державне управління тощо. Саме ця особливість предмету даного дослідження визначає його місце як міждисциплінарний предмет, що за рахунок різноманітних наук збільшує методологічний інструментарій. У цьому розумінні вивчення означеної наукової проблеми поділяємо на два основних напрями – наукові розвідки українських і зарубіжних вчених.
Дослідження організаційно-правових основ здійснення операцій фізичними особами-резидентами у зарубіжних фінансових установах у роботах українських вчених юристів засвідчує свої особливості. Вчені-адміністративісти аналізують дану проблематику крізь призму загальнонаукових та спеціально-правових методів дослідження.
Наприклад, спираючись на теоретичні дослідження вчених, А.Й. Іванським пропонується розглядати фінансові операції в сфері дії різних методів правового регулювання. На стадії нормотворчості і здійснення контролю застосовується імперативний метод правового регулювання, властивий фінансовому праву. На стадії ж здійснення практичної діяльності суб'єктів господарювання по фінансових операціях– диспозитивний метод, властивий цивільному праву. Нормам, регламентуючим здійснення фінансового контролю за проведенням розрахунків, також властива імперативність. Вищевикладене дозволило А. Й.Іванському зробити висновок про комплексний характер регулювання розрахункових відносин нормами фінансового і цивільного права [1, c. 241].
Дослідженню теоретико-методологічних особливостей організаційно-правових основ здійснення операцій фізичними особами-резидентами у зарубіжних фінансових установах присвятили свої праці такі відомі науковці, як О. Береславська [2, с. 8-14], О. Владимир [3, с. 174-178], А. Гриценко [4, с. 8-11], О. Дзюблюк [5, с. 130-141], Ф. Журавка, П. Круш [6, с. 11- 13], В. Шевчук, та ін. Проблеми правового регулювання валютно-фінансових операцій в Україні актуалізувалися в роботах В. Атаманчука, О. Андрійко, Ю. Бездітка [7, с. 84-87], Л. Воронової, С. Колтуна, М. Кучерявенка [8, с. 109], С. Лучковської [9, с. 213-216], Л. Савченко та ін. Погоджуємось із С.В. Ткачом [10, с. 104-111] у тому, що незважаючи на численні надбання теоретичного та практичного характеру в сфері дослідження валютних операцій фізичних осіб, окремі питання, зокрема, що стосуються інституційного та правового забезпечення регулювання фінансових операцій в Україні є недостатньо розкритими у науковій літературі.
Сфера економічних досліджень представлена науковими розробками організаційно-правового регулювання фінансових операцій в умовах впливу саме економічних чинників. Дослідження саме цього напряму надає можливість зрозуміти соціально-юридичну природу правового регулювання фінансових операцій фізичних осіб-резидентів у зарубіжних фінансових установах.
Так, А.Я. Берегуля підкреслює, що для розуміння досліджуваної проблеми мають значення як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання: аналізу та синтезу – для деталізації предмета дослідження та вивчення його функціональних і структурних складових; логічного узагальнення – для класифікації та визначення взаємозв’язку мотивів і факторів заощаджень населення; графічний та побудови аналітичних таблиць – для наочного зображення результатів дослідження; економіко-математичного моделювання (при визначенні та побудові моделей, що визначають вплив окремих факторів і мотивів на рівень заощаджень населення) [11, c. 14].
Отже, український дослідницький доробок організаційно-правового регулювання фінансових операцій фізичних осіб-резидентів у зарубіжних фінансових установах представлений в основному методологічними концепціями у напрямах юридичних та економічних наук. Проте, для осмислення юридичної і соціальної природи досліджуваної проблеми потрібно звернутися також до іноземного наукового досвіду.
Вчені припускають, що можливо, те, що відбувається, тісно пов’язане із загальносвітовими господарськими тенденціями, у тому числі з тенденціями до послаблення державного втручання у певні сфери підприємницької діяльності, більшої економічної інтернаціоналізації, усунення існуючих міждержавних бар’єрів, контролю і взаємних заборон у цій сфері. На це, зокрема, звертають увагу С. Джонсон, Д. Кауфман, А. Шляйфер [12, с. 165], А. Каліберда [13] та інші дослідники, які проаналізували окремі аспекти тіньової економіки на прикладі постсоціалістичних країн. Але, незважаючи на чималу кількість глибоких теоретичних досліджень у цій сфері, поки зарано говорити про понятійний апарат, наявність загальновизнаних теорій, що полегшують аналіз відповідних процесів у розвинених країнах і країнах, що розвиваються [14, с. 341].
А. Рейзин і Е. Садка на основі емпіричних оцінок стверджують, що відплив приватного капіталу з країн, що розвиваються, свідчить: уряд не може оподатковувати прибуток від зарубіжних вкладень своїх резидентів за такою самою ставкою, за якою він обкладає прибуток від внутрішніх інвестицій [15, с. 171-181]. Згідно з моделлю А. Рейзина і Е. Садки для уряду оптимально обмежити відплив капіталу у разі неможливості оподаткування зарубіжних активів. М. Дулі і К. Клетцер вважають, що одночасний приплив і відплив капіталу нерідко є реакцією приватних інвесторів на державні гарантії і субсидії. Якщо уряд не може переконливо обґрунтувати відмову від субсидій і гарантій, то кількісні обмеження на приплив і відплив капіталів може підвищити добробут в країні [16, c. 28].
Таким чином, дослідження наукових концепцій вчених щодо методологічних проблем аналізу організаційно-правового регулювання фінансових операцій фізичних осіб-резидентів у зарубіжних фінансових установах засвідчує наявність наступних тенденцій: 1) дослідження даної сфери суспільних відносин представлені українським та закордонним науковим доробком проблеми; 2) українські наукові концепції зосереджують фокус аналізу поставленої проблеми крізь призму юридичних та економічних досліджень, котрі, у свою чергу представлені роботами юристів-адміністративістів, фахівців у сфері фінансового права та цивілістів, а також фахівців у сфері фінансово-економічних досліджень; 3) закордонні вчені досліджують окреслену проблему в основному у рамках бачення факторного аналізу відпливу приватних депозитів та основних національних і наднаціональних правових інструментів організаційно-правового регулювання даних фінансових тенденцій. Водночас, така міждисциплінарна розгалуженість науково-методологічних підходів у дослідженні проблеми правового регулювання фінансових операцій фізичних осіб-резидентів у зарубіжних фінансових установах потребує аналізу понятійно-категоріального апарату.
Література:
1. Иванский А.И. Валютные ограничения и их правовое регулирование / А.И. Иванский//Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць. Вип. 6. Ч.І.– Одеса: Астропрінт,1999 р. – С. 239-244.
2. Береславська О. Чинники курсової нестабільності в Україні / О. Береславська // Вісник Національного банку України. – 2009. – №2. – С. 8–14.
3. Владимир О. Особливості регулювання валютних відносин з боку держави та Національного банку України: реалії сьогодення та шляхи оптимізації / О. Владимир // Галицький економічний вісник. – 2010. – № 3 (28). – С. 174-178.
4. Гриценко А. Механізм валютної трансмісії: інституційно-поведінковий підхід / А. Гриценко, Т. Унковська // Вісник Національного банку України. – 2007. – №11. – С.8-11.
5. Дзюблюк О. Особливості взаємозв’язку грошово-кредитної та валютної політики в період фінансової кризи / О. Дзюблюк // Світ фінансів. – 2012. – № 2. – С. 130-141.
6. Круш П.В. Стабілізація в транзитивних економіках: валютна політика / П.В. Круш // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 2. – C. 11-13.
7. Бездітко Ю. М. Валютне регулювання : навч. посібн. / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. – Херсон: Олді-плюс 2004. – 272 с.
8. Фінансове право : навч. посібн. / за ред. М.П. Кучерявенка. –Харків: Право, 2010. – 288 с.
9. Лучковська С. І. Зміст валютного регулювання та його співвідношення з механізмом валютного контролю / С. І. Лучковська // Університетські наукові записки. – 2009. – № 1. – С. 213-216.
10. Ткач С. В. Організаційно-правові засади валютного регулювання в Україні / С. В. Ткач // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2015. - № 4(1). – С. 104-111.
11. Берегуля А.Я. Сбережения населения в странах, ориентированных на фондовый рынок и банковский сектор//Культура народів Причорномор’я – 2006. – №80. – С.12-17.
12. Johnson S., Kaufmann D., Shleifer A. The unofficial economy in transition // Brooking Paperson Economic Activity. – 1997. – № 2. – P. 159-239.
13. Kaufmann D., Kaliberda A. Integration the unofficial economy into the dynamics of post socialist economies: a framework of analysis and evidence // Economic transition in Russia and the new states of Eurasia. – Armonk, NY: M.E. Sharpe, Inc.
14. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації: Монографія / З.С. Варналійтаін.; Заред. З.С. Варналія; Національний інститут стратегічних досліджень. – Видання: НІСД, 2006. – 576 с.
15. Rasin A., Sadka E. Efficien Investment Incentieves in the Presence of Capital Flight // Journal of International Economics. – 1991. – Vol. 31. – P. 171-181.
16. Dooley Michael P., Kletzer Kenneth M. Capital Flight, External Debt, and Domestic Policies // Federal Reserve Bank of San Francisco Review. – 1994.– Summer. – P. 24-38.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
