Вступ. Тенденції останніх років свідчать про міграцію приватних нотаріусів у великі міста з одночасною ліквідацією державних нотаріальних контор. За таких умов зростає значення нотаріальних дій, вчинюваних уповноваженими посадовими особами органів місцевого самоврядування. Так як нотаріальне законодавство переважно застосовне і до таких уповноважених посадових осіб, то виникає неоднозначна ситуація з територіальною компетенцією, яка майже не розкривається.
Виклад основного матеріалу. Передусім, розберемося з поняттям компетенції, її можна розуміти як:
1. коло функцій, прав та обов’язків, встановлених законом [1, с. 154];
2. обсяг повноважень [2, с. 198];
3. кваліфікацію та досвід [3, с.25].
Традиційно компетенція поділяється на територіальну та предметну. В межах цього дослідження нас цікавить саме територіальна компетенція в розумінні науки нотаріального процесу.
Територіальна нотаріальна компетенція – розмежування вчинюваних нотаріальних дій між нотаріусами та іншими посадовими особами, уповноваженими на вчинення нотаріальних дій, з урахуванням території їх діяльності та законодавчих винятків [4, с. 347].
На думку М. С. Долинської, з якою ми цілком погоджуємось, територіальна компетенція розмежовує нотаріальні дії відповідно до системи нотаріальних округів України та окремих положень законодавства [5, с. 114].
Це твердження безумовне лише для нотаріусів, тож спробуємо вивести просторові межі територіальної компетенції уповноважених посадових осіб органів місцевого самоврядування на основі законодавства та судової практики.
Право вчинення нотаріальних дій делегується органам місцевого самоврядування пп. 5 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [6], а перелік таких нотаріальних дій передбачений ст. 37 Закону України «Про нотаріат» – це нотаріальні дії, пов’язані зі спадкуванням, видача дублікатів, засвідчення вірності копій документів та справжності підписів на них [7].
Отже, важливість визначення територіальної компетенції полягає саме у захисті спадкових прав громадян, так як інші спрямовані на надання юридичної вірогідності фактам, а не на їх виникнення.
Ст. 37 Закону України «Про нотаріат» «нотаріальним округом» уповноваженої посадової особи визначає населений пункт, де відсутні нотаріуси. Водночас відповідно до п. 2.1. р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування нотаріальні дії за загальним правилом мають вчинятися в приміщенні органу місцевого самоврядування [7; 8].
Тепер спробуємо встановити більш детальні межі таких «округів» напрацьованою судами практикою.
Не суперечить законодавцю, але більш зрозуміло розкриває суть рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.04.2015 р. у справі № 471/969/14-ц, де повноваження посадових осіб органів місцевого самоврядування щодо вчинення нотаріальних дій обмежуються територією конкретного населеного пункту, так само як повноваження нотаріуса обмежуються територією певного нотаріального округу [9].
За аналогічних підстав наведемо у приклад рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 26.07.2016 р. у справі № 637/519/16-ц – і нотаріусу, і секретарю сільської ради заборонено вчиняти нотаріальні дії поза межами свого нотаріального округу [10].
Тобто, населений пункт практично визнається «нотаріальним округом» уповноваженої посадової особи.
Втім, у рішеннях Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18.12.2015 р. у справі № 683/517/15-ц та від 14.03.2016 р. у справі № 683/3093/15-ц вказано, що нотаріальна діяльність як посадових осіб, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради покладено вчинення цих дій (тобто секретарів), так і нотаріусів, здійснюється у межах свого нотаріального округу, а секретарями сільських рад – в межах адміністративного територіального устрою [11; 12].
Додамо плутанини за допомогою рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26.09.2019 р. у справі № 467/279/19, виходячи з якого нотаріальні дії уповноваженою посадовою особою вчиняються, якщо заповідач зареєстрований у відповідному населеному пункті [13].
Тобто, наразі існує складність дворівневої територіальної компетенції уповноваженої посадової особи – як працівника місцевого самоврядування та як особи, що уповноважена вчиняти нотаріальні дії водночас.
Висновки. Враховуючи виявлену проблематику, подальші перспективні напрями реформування територіальної компетенції вчинення нотаріальних дій в Україні це а) розмежування територіальної компетенції нотаріусів і уповноважених посадових осіб органів місцевого самоврядування та б) недопущення проблем накладання нотаріальної компетенції на посадову. Враховуючи наміри законодавця внести зміни в адміністративно-територіальний устрій держави – актуальність дослідження в рамках цієї тематики лише зростає.
Література:
1. Сучасна правова енциклопедія / О. В. Зайчук, О. Л. Копиленко, Н. М. Оніщенко [та ін.] ; за заг. ред. О. В. Зайчук ; Ін-т законодавства Верхов. Ради України. – К. : Юрінком Інтер, 2010. 403 с.
2. Музрукова Т. Г. Популярный словарь иностранных слов: около 5 000 слов / Музрукова Т. Г. ; под ред. И. В. Нечаевой. – М. : Азбуковник, 2002. 396 с.
3. Компетенція і компетентність : досвід теорії, теорія досвіду /М. С. Головань // Вища освіта України. 2008. № 3. с. 23-30
4. Фурса С. Я, Фурса Є. І., Фурса Є. Є., Нікітюк О. М. Нотаріат України. Книга 1. Організація нотаріату з практикумом: підручник у трьох книгах / за заг. ред. С. Я. Фурси. К.: Алерта, 2015. 484 с.
5. Долинська М.С. Територіальна компетенція нотаріальних органів України як один із головних засад здійснення нотаріального процесу в Україні// Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. № 2. 2018. с.107-115
6. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 24, ст.170
7. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-XII// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 39, ст. 383
8. Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 р. № 3306/5
9. Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.04.2015 р. у справі № 471/969/14-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43586050
10. Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 26.07.2016 р. у справі № 637/519/16-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59329701
11. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18.12.2015 р. у справі № 683/517/15-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61972263
12. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14.03.2016 р. у справі № 683/3093/15-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58365793
13. Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26.09.2019 р. у справі № 467/279/19. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84719602
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
