Династичні шлюби були фактично дипломатичними договорами між країнами, які об’єднували їх у міцні союзи. Вони укладалися не спонтанно, це були виважені та продумані стратегічні кроки для забезпечення якомога вигіднішого становища своєї держави виходячи з важливих політичних обставин та інтересів тих чи інших правителів.
Укладення династичних шлюбів було вигідним для обох сторін. Очевидно, що з династіями сильніших держав правителі менших, слабших чи залежних династій намагалися поріднитися, щоб піднести себе на їхній рівень, ствердити себе та мати підтримку у конфліктах, яких ніколи не бракувало. В свою чергу сильніші держави через шлюби намагалися убезпечити себе від агресивності сусідів та певною мірою контролювати ситуацію, яка відбувалася за межами їх володінь, також це було необхідно не тільки для налагодження стосунків з країнами-сусідами, але і впливу на їх політику.
Починаючи з ХІ ст. київський князь Ярослав Мудрий починає активно використовувати династичні шлюби для утвердження і піднесення Русі-України на європейській політичній арені. Руській династії вдалося породичатися з багатьма впливовими та могутніми династіями тогочасної Європи, які в майбутньому стали основоположниками сучасних держав. Саме за це згодом Ярослав отримає прізвисько «тесть Європи». Йому вдалося закріпити за Русю-Україною статус цивілізованої європейської держави.
Теоретичну основу дослідження становлять праці Л. Войтовича, М. Грушевського, Л. Махновця, Н. Полонської-Василенко, А. Головка, І. Шекери, М. Левченко.
Мета наукової розвідки – дослідження впливу династичних шлюбів, які були укладені Ярославом Мудрим та їх вплив на політичне становище Русі.
Династичний шлюб – це шлюб між членами правлячих династій, в більшості випадків подібні союзи укладалися виходячи з політичних інтересів або сформованих традицій.
Шлюби дочок Ярослава Мудрого сприяли розвиткові та зміцненню стосунків з європейськими державами, які перебували у сфері церковної юрисдикції Рима. У 1046 р. Анастасія Ярославна стала дружиною угорського короля Андрія І. Можна не сумніватися, що союз з Угорщиною теж був складовою частиною політики, спрямованої на стримування активності Германської імперії. Його правління позначилося підтримкою русинів, які займали в Угорщині високі державні посади. 1061 р. рятуючись від небезпеки з боку нового короля Гези І, Анастасія з сином Соломон та його дружиною, що була сестрою німецького імператора Генріха IV, перебралися на якийсь час в Німеччину [3, с. 135]. Згодом завдяки підтримці німців Соломон став угорським королем. З іменем Анастасії пов'язується заснування двох православних монастирів в Угорщині.
Дочці князя Ярослава Мудрого Єлизаветі судилося бути королевою аж двох скандинавських країн. Спершу вона одружилася з норвезьким королем Гаральдом ІІІ Суворим Сігурдсоном і стала називатися Еллісів [2, с. 101]. Гаральд ІІІ – «останній вікінг» один з найвидатніших скандинавських правителів, герой багатьох саг, король Швеції у 1046-1066 рр. Гаральд приїхав до Києва з братом шукаючи захисту і допомоги у Ярослава Мудрого, коли його вигнав з країни датський король Кнуд [4, с. 210–212]. Отримав військову підтримку він князя Руси-України та став його зятем, одружився з Єлизаветою. Син цього подружжя Олаф правив Норвезьким королівством у 1066-1093 роках. Після загибелі Гаральд в Англії у 1066 р., Єлизавета одружилася вдруге з шведським королем Свеном ІІ Естрідсеном.
У травні 1049 р. донька Ярослава Мудрого Анна взяла шлюб з французьким королем Генріхом І Капетом. Основні причини даного шлюбу - це заборона церквою шлюбів між родичами та нагальна потреба у сильному і багатому союзнику для короля, який намагався як приборкати непокірних васалів так і захистити ще слабку Францію від сусідів. Постає питання, яка користь князю від далекого небагатого зятя, володаря феодально-роздробленої країни з непокірними магнатами? Якщо шлюби його старших дочок можна пояснити, тим, що Угорщина найближчий сусід, а союзи зі скандинавськими країнами історично усталені, то одруження його третьої дочки визиває певний подив. Скоріше всього одруження Анни Ярославни з королем Франції був чимось на зразок, висловлюючись сучасною мовою, «рекламної акції» Київської держави для Західної Європи [5, с. 153]. Вінчання відбулося в Реймському соборі, де коронувалися королі Франції. Вона привезла з Києва у Францію Євангеліє, на якому присягали під час коронації усі наступні королі. Анна брала участь у правлінні державою ще за життя чоловіка. На деяких державних актах Генріха І є такі приписки: «за згодою дружини моєї». Після смерті Генріха І у 1060 р. Анна Ярославна залишилася регентом свого сина Філіпа, який став королем Франції. Побудувала церкву і заснувала монастир.
Шлюб Всеволода і Марії також належав до політичних комбінацій. Руський похід у Візантію 1043 р. закінчився поразкою (як про те відомо з літописних), але Константинополь, відновлюючи стосунки з Києвом, йде на певні поступки і закріплює досягнуте шлюбом Марії з сином Ярослава Мудрого Всеволодом. Від цього шлюбу народиться Володимир Мономах.
Ярослав Мудрий хотів поріднитись з германським імператором, проте це не вдалося. Князь вирішив впливати на політику імперії шляхом системи союзів з тими князями, позиція яких формувала зовнішню політику імперії. Невістками його стали сестра трірського архієпископа Кілікія, яка стала дружиною Святослава Ярославовича та Ода, яка одружилася з Володимиром Ярославовичем [1, с. 143]. Цією династичною комбінацією робилася спроба нейтралізувати потугу німецьких імператорів, що фактично рятувало польські князівства від поглинення їх німецькою імперією та залишало їх буферною зоною між Руссю та імперією.
Небезпека розвалу Польщі і перетворення її в сателіта імперії надовго усунуло протиріччя між обома країнами. Києву було вигідно мати між своїми кордонами і кордонами імперії сильну і незалежну Польщу. Тому Ярослав Мудрий одружив сина Ізяслава з Гертрудою, дочкою Мешка II. З цього періоду між Рюриковичами і П'ятами існували найтісніші зв'язки.
Отже, мета династичних шлюбів була, насамперед, політичною, ними скріплювали мирні договори й гарантували міцність союзів. Це була продумана стратегія, адже укласти шлюб не важко, а от вирахувати його ефективність та довготривалість було під силу лише великим політикам. Шлюби укладені Ярославом Мудрим дали можливість Україні-Русі міцно закріпитися на політичній арені тогочасної Європи. Вдалося поширити юрисдикцію руських князів на значно більші території, що ставило Русь на один рівень з Візантією. Існування династичних шлюбів представників княжого дому з королівськими родинами Європи свідчить про могутність Київської держави.
Література:
1. Войтович, Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX - початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. 649 с.
2. Грушевський М. Історія України-Руси. Том ІІ. Київ, 1992. 633 с.
3. Котляр М. Ф. Ярослав Володимирович Мудрий. Малий словник історії України / відпов. ред. В.А. Смолій. – Київ: Либідь, 1997. 464 с.
4. Ухач В.З. Історія держави і права України (конспекти лекцій): навчальний посібник. 2020. 378 с.
5. Уривалкін О. Таємничі грані історії. Київ: КНТ, 2007. 340 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
