Територіальні громади відіграють важливу роль в функціонуванні держави, оскільки вони є основним, первинним суб’єктoм місцевoгo самоврядування.
Поняття територіальної громади, закріплене на законодавчому рівні, зокрема у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», де територіальна громада визначається як жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр [1].
Однак, науковці щодо визначення цього терміну дають більш повне визначення територіальній громаді, так, наприклад О. Батанов і територіальну громаду визначає як первинний суб’єкт місцевого самоврядування, що складається з фізичних осіб – жителів (громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців, вимушених переселенців), що постійно мешкають, працюють на території села (або добровільного об’єднання в спільну громаду кількох сіл), селища або міста, безпосередньо або через сформовані ними муніципальні структури вирішують питання місцевого значення, мають спільну комунальну власність, володіють на даній території нерухомим майном, сплачують комунальні податки та пов’язані індивідуально-територіальними зв’язками системного характеру [2, с 315].
Таким чином, можна визначити, однією із особливостей місцевого самоврядування є реалізація місцевих інтересів, та вирішення проблем за допомогою публічно-владних інструментів, на що і спрямована муніципальна влада.
Тому при здійсненні своєї діяльності вони реалізують певні права, зокрема:
- право на формування відповідних органів шляхом проведення виборів, загальних зборів громадян за місцем проживання;
- право на проведення місцевих референдумів,
- право на місцеві ініціативи, громадські слухання,
- право на індивідуальні й колективні звернення,
- право на громадські експертизи та обговорення, інші не заборонениі конституцією форми місцевої демократії;
- право на управління місцевими бюджетами, рухомим і нерухомим майном комунальної власності, тощо [3, с. 152].
Що стосується муніципальної влади, то вона направлена на здійснення реалізації інтересів жителів, та вирішення проблем місцевої громади власними силами, що виникають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Важливо зазначити, що у межах територіальних громад місцеві інтереси в певному аспекті переважають над глобальними, оскільки вони направляють всі свої зусилля задля досягнення спільної єдиної мети, мети громади.
Отже, територіальна громада є особливим суб’єктoм для реалізації муніципальної влади, яка полягає у реалізацій функцій і повноважень місцевого самоврядування задля досягнення спільної мети та здійсненні інтересів громадян певної території.
Однак, саме спрямованість на вирішення питань місцевого значення, тобто ключових проблем життєдіяльності місцевих жителів, їх спільнот, в результаті впливають суспільство та державу в цілому, що може свідчити про соціальну спрямованість реалізації муніципальної влади територіальними громадами.
Але, на жаль, на законодавчому рівні є недостатнім закріплення конституційно-правового статусу територіальних громад, зокрема в питаннях реалізації прямого народовладдя.
Література:
1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»: Прийнятий 21 травня 1997 р., № 280/97-ВР // ВВР. – 1997. – № 24.
2. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія / О.В. Батанов / За заг. ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Концерн «Видавничій Дім «Ін Юре», 2003. – 512 с.
3. Шевченко А.О. Муніципально-правовий статус територіальної громади в Україні та зарубіжних державах. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація. Київський університет туризму, економіки і права, Київ, 2020, 229 с
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
