Заслуговує на схвалення та підлягає врахуванню позиція С.С. Вітвіцького щодо широкого розуміння поняття контролю та охоплення ним поняття нагляду, оскільки контроль надає можливість не лише наглядати [1, с. 13-14]. Тому, з урахуванням тісного зв’язку між поняттями контролю та нагляду щодо дозвільної діяльності у сфері містобудування вважаємо за доцільне за основу для подальшого дослідження взяти наукові напрацювання щодо видів контролю, з поправкою на предмет цього дослідження.
Систематизація контролю є достатньою усталеною у доктрині публічного адміністрування та адміністративного права. Аналіз актуальних навчальних джерел свідчить про збереження значимості більш ранніми науковими напрацюваннями [2, с. 237]. З положень, що наводяться В.Я. Малиновським можна зробити висновок про можливість виділення видів контролю у державному управлінні за комплексним критерієм об’єкта та суб’єктів його здійснення. Зокрема, формами зовнішнього контролю (об’єкт контролю організаційно не підпорядкований, контролюється лише певний аспект його діяльності) виділяються: громадський, фінансовий, судовий, парламентський, конституційний. Окремо наводиться прокурорський нагляд. Внутрішній (адміністративний) контроль притаманний внутрішній діяльності управлінської системи. Він стосується органів, які перебувають у підпорядкуванні стосовно суб’єкта контролю. Об’єктом внутрішнього контролю виступає діяльність щодо: виконання розпоряджень керівника, виконавська дисципліна та діяльність щодо виконання повноважень, надання публічних послуг у сфері управління, здійснення гарантій суб’єктивних прав і свобод [3, с. 295]. Подібний підхід виявив свою наступність у наукових роботах у сфері адміністративного права. Зокрема, Ю.П. Битяк систематизує суб’єктів здійснення державного контролю: Верховна Рада України; Президент України, його Адміністрація; Верховна Рада АРК; Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади; органи судової влади; контролюючі органи із спеціальним статусом; суб’єкти місцевого самоврядування [ 4., с. 255-256].
Наведену систему суб’єктів можливо визначити і стосовно контрольно-наглядової діяльності щодо забезпечення законності дозвільної діяльності у сфері містобудування. Так, відповідно до п. 33 ч. 1 ст. 85 Конституції України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (далі - Конституція України) [5] Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у межах, визначених Конституцією України та законами України. Суб’єктом контрольно-наглядової діяльності у досліджуваній сфері виступає також Кабінет Міністрів України.
Контрольно-наглядова діяльність суб’єктів виконавчої влади представлена діяльністю, передусім, Державної інспекції містобудування, яка має відповідні повноваження не тільки стосовно своїх територіальних органів, але й інших суб’єктів дозвільної діяльності у сфері містобудування: уповноважені суб’єкти містобудування та архітектурної діяльності; структурними підрозділами міських державних адміністрацій міст Києва та Севастополя, виконавчі органи уповноважених суб’єктів місцевого самоврядування, інші передбачені законом суб’єкти державного архітектурно-будівельного контроля (п. 3 Положення про Державну інспекцію містобудування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 р. № 219 [6]).
Конституційний контроль є діяльність щодо забезпечення відповідності діяльності держави та її установ вимогам Основного закону. Суб’єктом конституційного контролю є Конституційний Суд України [3, с. 296]. Відповідна діяльність актуальна і стосовно забезпечення законності у досліджуваній сфері.
Особливим видом контролю є судовий контроль. До суду може бути оскаржений будь-який акт суб’єкта публічної влади (ст. 55 Конституції України). Другою формою судового контролю виділяється розгляд судом інших справ, що певною мірою торкають акт суб’єкта публічної влади. Оцінюючи обставини іншої справи, суд може оцінити й законність прийнятого акту. Правовим наслідком здійснення судового контролю у другій формі може стати окрема ухвала суду [3, с. 301].
Індикатором розвитку демократії, ступеня розвиненості громадянского суспільства у конкретній державі є рівень впливовості громадського контролю на діяльність суб’єктів публічної влади. Попри рекомендаційний характер рішень суб’єктів громадського контролю, він є способом реалізації конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами (ст. 38 Конституції України) [3, с. 301].
Отже, видами контрольно-наглядової діяльності щодо дозвільної діяльності у сфері містобудування є: парламентський контроль, президентський контроль, конституційний контроль, контрольно-наглядова діяльність усередині системи органів виконавчої влади (як внутрішній, так і міжвідомчий), контрольно-наглядова діяльність щодо уповноважених органів місцевого самоврядування, судовий контроль, громадський контроль.
Література:
1. Вітвіцький С.С. Контроль як гарантія законності діяльності публічної адміністрації: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2016. 37 с.
2. Адміністративне право України в сучасних умовах: виклики початку ХХІ століття: монографія / за ред. В.В. Галунько. Херсон: ВАТ «Херсонська міська друкарня», 2010. 376 с.
3. Малиновський В.Я. Державне управління: навч. посіб. К.: Атіка, 2003. 576 с.
4. Адміністративне право: підручник / за ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. Х.: Право, 2010. 624 с.
5. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Офіційний вісник України. Офіційне видання від 01.10.2010 — 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15, стаття 2598.
6. Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду: постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 р. № 219. Офіційний вісник України. Офіційне видання від 03.04.2020 — 2020 р., № 26, стор. 69, стаття 967, код акта 98603/2020.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
