Демократичні вибори є одним з вищих безпосередніх виявлень волі народу, основою формування органів державної влади та місцевого самоврядування, виборних посадових осіб. Міжнародно визнаним стандартом демократичних виборів є право громадянина обирати і бути обраним до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, яке закріплене статтею 38 Конституції України, та не може бути скасоване або обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України) [1].
Відповідно до статті 7 Європейської Хартії про місцеве самоврядування умови діяльності місцевих обраних представників повинні забезпечувати вільне виконання ними своїх функцій. При цьому будь-які функції та діяльність, несумісні з мандатом місцевого обраного представника, визначаються законом або основоположними правовими принципами [2].
Несумісність депутатського мандату визначається як заборона депутатові представницького органу перебувати на певній посаді або займатися певною професійною діяльністю протягом строку здійснення своїх повноважень. Як правило, несумісність не перешкоджає участі у виборах у ролі кандидата й обранню особи до представницького органу, проте, у випадку обрання особа зобов’язана у визначений законом термін або звільнитися із займаної нею посади, або відмовитися від депутатського мандата.
Сучасній конституційній доктрині відомі два підходи до застосування принципу несумісності. Так, у деяких державах (наприклад, ФРН, Греція, Великобританія) встановлено мінімальну кількість обмежень на сумісництво депутатських повноважень з будь-якими іншими видами діяльності. Інший підхід, навпаки, передбачає максимізацію кількості несумісних посад і видів діяльності. Самий такий шлях сприйнятий українським законодавцем, який на відміну від більшості європейських держав, на жаль, прописує ці обмеження натомість Виборчого кодексу в спеціальних законодавчих актах.
Конституція України закріплює принцип несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності стосовно мандата: народного депутата України (стаття 78 Конституції України), Президента України (стаття 103 Конституції України), суддів (стаття 127 Конституції України) тощо. Проте Основний Закон нашої держави не містить жодних положень щодо заборони депутатові сільської, селищної, міської, районної чи обласної ради поєднувати свій мандат з іншими видами діяльності [1].
З урахуванням вимог частини 1 статті 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», відповідно до якої депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю, такий депутат фактично здійснює свої депутатські повноваження на громадських засадах, не отримуючи за це грошової винагороди. Однак заборона щодо суміщення службової діяльності з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час) встановлена частиною 2 статті 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», частиною 2 статті 50 та частиною 3 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування» для депутатів, обраних секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, які працюють у відповідній раді на постійній основі [3, 4].
Несумісність статусу депутата місцевої ради з деякими посадами та видами діяльності передбачена також частиною 1 статті 7 Закону «Про статус депутатів місцевих рад». Так, депутат місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті [3].
Встановлення подібних заборон обґрунтовується необхідністю забезпечити незалежність та неупередженість депутата при здійсненні ним своїх обов’язків, захистити народного обранця від можливого тиску з боку різних органів і посадових осіб, а також дозволити йому повністю присвятити себе виконанню своєї основної функції.
Обмеження працювати за сумісництвом щодо інших посадових осіб встановлені в окремих законах, зокрема, в Законах України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру». Наприклад, пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону «Про державну службу» державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "А" (вищий корпус державної служби), не має права суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, а також бути членом політичної партії (пункт 1частини 3 статті 10 Закону). Щодо інших категорій посад державної служби подібних обмежень не передбачено [5].
Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені статтею 25 Закону «Про запобігання корупції», поширюються на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (пункт 1 частини першої статті 3 Закону), та полягають у забороні: 1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України [6]. Проте ці обмеження також не поширюються на депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі).
Вимоги щодо несумісності перебування на посаді прокурора зі статусом місцевого депутата прямо визначені статтею 18 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про прокуратуру» перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах [7]. З цієї норми однозначної відповіді, чи може прокурор бути місцевим депутатом, не вбачається, оскільки: по-перше, депутат місцевої ради, який не працює у відповідній раді на постійній основі, посаду в органі місцевого самоврядування не займає; по-друге, депутат місцевої ради має представницький мандат органу місцевого самоврядування.
Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 13.05.1998 року № 6-рп/98 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 3 та 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» (справа щодо статусу депутатів рад) положення частини першої статті 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» про те, що депутат ради не може бути прокурором, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) [8].
Висновок: вимог щодо несумісності перебування на посаді прокурора зі статусом місцевого депутата чинне законодавство України не містить. Виключення складають випадки, коли депутат місцевої ради обирається секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, які працюють у відповідній раді на постійній основі. З метою створення більш прозорого механізму реалізації громадянами пасивного виборчого права перелік посад несумісності доцільно вичерпним способом прописати у Виборчому кодексі України, що, безумовно, сприятиме наближенню національного виборчого законодавства України до загальноприйнятих міжнародних норм.
Література:
1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
2. Європейська Хартія місцевого самоврядування від 05 жовтня 1985 року, ратифікована Законом України № 452/97-ВР від 15.07.97. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text.
3. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11.07. 2002 № 93-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93-15#Text.
4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text.
5. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text.
6. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text.
7. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text.
8. Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1998 № 6-рп/98 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 3 та 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" (справа щодо статусу депутатів рад). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-98#Text.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
