1. Здорове суспільство – це майбутнє нації будь-якої цивілізованої держави. Саме тому захист прав дитини на сьогодні є одним із пріоритетних напрямків державної політики, особливо коли мова йде про таке ганебне соціальне явище як булінг, з яким зіштовхується у певні періоди життя кожна людина.
Дана проблема вперше почала обговорюватися у 70-х роках ХХ ст. [1, с. 139], до цього вона була поза увагою суспільства і вважалась чимось буденним. Вчені, побачивши кореляційний зв’язок між булінгом і злочинністю, почали пов’язувати причини і наслідки злочинності з умовами, в яких зростає і виховується людина. Адже у шкільні роки в людини формується уявлення про навколишній світ, а також лінія поведінки у суспільстві. Будь-яка форма насильства назавжди накладає свій відбиток на особистості. Булінг – це перший крок до справжнього насильства і злочинної поведінки в подальшому житті людини, оскільки він зумовлює деформацію особистості. Як показують численні кримінологічні дослідження, в подальшому житті агресор (кривдник) більш схильний вчиняти насильницькі злочини (нанесення тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, розбійні напади, домашнє насильство, навіть убивство), адже у нього залишається звичка застосовувати силу задля досягнення своїх цілей.
2. Сьогодні в світі не існує єдиної точки зору щодо визначення дефініції «булінг» (від. англ. to bull – переслідувати), проте, в багатьох джерелах думка науковців збігається у тому, що під ним необхідно розуміти цькування, агресивне переслідування одного із членів колективу (учнів, студентів, колег по роботі) з боку іншої особи, або групи осіб, спрямоване на те, щоб визвати у жертви страх та підкорити її собі. Спеціалізована структура (дитячий фонд) ООН ЮНІСЕФ визначає булінг як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили [2] і з цим визначенням можна, в цілому, погодитись. В українському законодавстві дається більш ширше за своїм змістом визначення булінгу – в ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу», зазначено, що «булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого ...» [3]. Виходячи з цього визначення, типовими ознаками булінгу є: а) систематичність діяння; б) наявність сторін (кривдник (булер), жертва і спостерігачі); в) дії або бездіяльність кривдника, внаслідок чого є заподіяння фізичної або моральної шкоди.
3. Існують такі види булінгу.
Психологічний булінг – так званий вербальний, наносить психологічну травму шляхом словесних образ (образливе ім’я з яким постійно звертаються до жертви), погроз, переслідувань, розповсюдження неправдивих чуток, плювання в обличчя, ізоляція від колективу, залякувань, і має на меті завдати жертві емоційних страждань. Всі ці дії спрямовані кривдником на потурання людської гідності і таке насильство особливо небезпечне тим, що наносить серйозну психологічну травму дитині. Якщо вчасно не звернутися до фахівців-психологів, то вона залишиться на все життя, і це може призвести до непоправних наслідків. Інколи трапляються випадки, коли жертви вербального булінгу також застосовують вербальне насильство і стають агресорами [4, с. 73].
Фізичний булінг – полягає в побитті дитини на шкільних майданчиках, у дворах після школи, у вбиральнях/роздягальнях; змушують вставати у пози, що принижують людську гідність (наприклад, вставати навколішки перед кривдником та просити перед ним публічного вибачення); штовхання; удари, пінки та нанесення тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості.
Економічний булінг – здійснюється шляхом псування речей жертви (наприклад, порізаний одяг/взуття, розчавлені окуляри); вимаганні грошей, телефонів та інших гаджетів, їжі. Також до економічного булінгу можна віднести крадіжку, відбирання або ховання речей жертви (крадіжка теплих речей в роздягальні восени / узимку).
Сексуальний булінг – полягає у погрозі здійснити сексуальне насильство; жарти, торкання та обійми сексуального характеру; знімання з жертви у присутності інших осіб спідньої білизни; вульгарні жести. Сьогодні діти швидко опановують навички роботи з різноманітними програмами, наприклад, Фотошоп та ін. графічними редакторами, за допомогою яких можна створити будь-які зображення, зокрема й порнографічного характеру. Все це викладається в соцмережі або розсилається через месенджери на телефони.
За ознаками булінг буває: а) неусвідомлений, коли дії не сприймаються дитиною як насильницькі; б) усвідомлений, коли агресор розуміє серйозність своїх дій і наслідків. За кількістю учасників: а) індивідуальний: переслідувач-жертва; б) груповий, насильство здійснюється колективно. За формою булінг буває: а) словесні образи, погрози; б) образливі жести або дії, плювки; в) бойкот; г) вимагання грошей, їжі, речей; д) пошкодження майна; є) фізичне насильство (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які дії, що заподіюють біль або інші тілесні ушкодження); е) приниження за допомогою засобів комунікаційного зв’язку (смс, електронні листи, образливі репліки і коментарі); ж) поширення неправдивих чуток і пліток.
4. Необхідно зазначити, що булінг розповсюджений у всіх державах світу і особливе занепокоєння викликає саме дитячий булінг, адже жорстоке поводження з дитиною призводить до негативних наслідків: у кращому випадку вона не хоче йти до школи, найгірший сценарій подій – коли у дитини з’являються певні психологічні та психосоматичні розлади, коли цькування доводить до суїциду [5].
Вагомою причиною булінгу є ігнорування дорослими цієї проблеми. Вони часто випускають із виду приховану проблему в дитячих конфліктах, не звертають увагу на депресію або плутають депресію з підлітковими емоційними гойдалками. Батькам завжди треба пам’ятати, що дитина не може сама дати ради своїм діям і у такий складний період може вчинити навіть самогубство. Саме тому увага вчителів і батьків повинна бути приділена індивідуальній і віктимологічній профілактиці булінгу.
Література:
1. Лубенець І. Г. Кримінологічна характеристика видів насильницьких виявів серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. Вип. 2. Том. 2. С. 139-142.
2. Протидія булінгу. Офіційний сайт Міністерства освіти і науки України. URL: https://mon.gov.ua/ua/tag/protidiya-bulingu. (дата звернення 25.05.2022).
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text (дата звернення 25.05.2022).
4. Макарова Е. А. Буллинг как психологическое явление, изучаемое в рамках виктимологии. Вестник Таганрогского института управления и экономики. 2018. № 1. С. 72-75.
5. Методические рекомендации по предотвращению буллинга (травли среди сверстников) детских коллективах / сост. А. Е. Довиденко, А. П. Третьякова, А. С. Мелях и др. Екатеринбург, 2014. 29 с. URL: http://skazkaozersk.my1.ru/2018-2019/bezopasnost/NN_metod_Bulling.pdf. (дата звернення 25.05.2022).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
