Умовами, що сприяли створенню теорії судової експертизи є: 1) наявність значного емпіричного матеріалу окремих родів (видів) експертиз і створення на цій основі їх окремих теорій; 2) розроблення принципів, методологічних, правових і організаційних основ різних видів судових експертиз; 3) наявність проміжних теоретичних розробок окремих проблем судової експертизи в монографіях, методичній і навчальній літературі; 4) постійне вдосконалення системи методів і методик експертного дослідження; 5) наявність розвиненої системи державних експертних установ у різних відомствах країни, які координують свою практичну і наукову діяльність.
Серед етапів розвитку теорії судової експертизи доцільно виокремлювати такі:
1 етап – накопичення емпіричних знань (ХХ ст. 50-60 рр.). Для цього етапу характерні спроби «розчленування» криміналістичної науки на науку «для слідчого» і «для експертів» (праці О. Р. Шляхова).
2 етап – узагальнення емпіричних матеріалів, поява нових теоретичних робіт (ХХ ст. 70-80 рр.). Для цього етапу характерна поява наукових праць про «Судову експертологію» як нову галузь знання (праці А. І. Вінберга, Н. Т. Малаховскої, Р. С. Бєлкіна).
3 етап – формування окремих теорій (ХХ ст. – 90 рр. – по теперішній час), праці С. С. Бичкової, Ф. О. Джавадова, Т. В. Аверьянової, Ю. Г. Корухова, Н. І. Клименко, М. Я. Сегая).
Концептуальні підходи до подальшого розвитку науки про судову експертизу:
Перша концепція – визначена працями Т. В. Авер’янової, І. О. Алієва, Р. С. Бєлкіна, Ф. О. Джавадова, Ю. Г. Корухова (зі співавторами);
Друга – в монографії С. С. Бичкової;
Третя – у циклі публікацій М. Я. Сегая, Г. В. Прохорова-Лукіна зі співавторами, Н. І. Клименко.
Щодо першої концепції, то вона визначена працями Т. В. Авер’янової, І. О. Алієва, Р. С. Бєлкіна, Ф. О. Джавадова, Ю. Г. Корухова (зі співавторами). У працях цих вчених було вірно визначено праксеологічні аспекти об’єкта і предмета науки про судову експертизу (судово-експертна діяльність (далі – СЕД) та її наукове відображення структури і системи нової науки.
Однак правильно сформульований задум авторам «теорії» повною мірою реалізувати не вдалося з двох причин. По-перше, не були розкриті зміст і обсяг об’єкта дослідження – судово-експертної діяльності та її функцій. По-друге, не був витриманий праксеологічний підхід до визначення предмета судової експертології, саме виходячи з функцій її об’єкта, визначеного як СЕД.
Друга концепція відображена у публікаціях С. С. Бичкової. Авторка, аналізуючи науку про судову експертизу з позиції наукознавства, показала, що вона має власну емпіричну базу (експертна практика), яка є однозначним джерелом наукової проблематики, самостійною сферою формування теоретичних знань, а її основним завданням є наукове забезпечення використання спеціальних знань у судочинстві.
Саму систему судової експертології С. Бичкова конструює за моделлю науки криміналістики: 1) методологічні основи загальної теорії судової експертизи; 2) експертна техніка; 3) експертна тактика; 4) методика експертного аналізу окремих видів злочинів.
Третя концепція розкрита у циклі публікацій М. Я. Сегая, Г. В. Прохорова-Лукіна зі співавторами, Н. І. Клименко. Автори цієї концепції визнають судову експертологію самостійною галуззю юридичної науки і вважають, що подальше її становлення вимагає більш чіткого визначення об’єкта і предмета нової науки, а концептуальні основи експертної методології повинні спиратися на універсальну модель експертного пізнання і міжгалузеві вчення, що слугують онтолого-гносеологічним орієнтиром для будь-яких видів судових експертиз.
У сучасному розумінні «теорія судової експертизи» є галуззю юридичної науки яка вивчає закономірності, методологію, процес формування і розвитку наукових основ судової експертизи, а також досліджує їх об’єкти, що дає змогу мати уявлення про предмет науки і про її місце в системі наукового знання.
Зміст «теорії судової експертизи» становлять:
1. Концептуальні основи загальної теорії судової експертизи.
2. Вчення про судову експертизу як різновид практичної діяльності.
3. Вчення про закономірності формування і розвитку судової експертизи.
4. Вчення про предмет і задачі судової експертизи, їх властивості і ознаки.
5. Вчення про об’єкти судової експертизи, їх властивості і ознаки.
6. Вчення про суб’єкти судової експертизи.
7. Теорія процесів, відносин і цілей експертної діяльності.
Предметом «теорії судової експертизи» визначають закономірності формування, розвитку і функціонування окремих родів, видів і підвидів судових експертиз.
|