Безумовно, поняття «тлумачення» стосується будь-якої галузі права, де вирішуються конкретні правозастосовні завдання. Проте, саме поняття «тлумачення» не знайшло широкого застосування у вітчизняному законодавстві. Тому слід звернутися до доктринальних трактувань даного терміна, акцентуючи увагу на ті з них, які пропускають його через призму кримінального закону.
Поняття тлумачення подається майже в кожному сучасному підручнику, навчальному посібнику з кримінального права. Так, Р.В. Вереша пише, що це «зʼясування та визначення змісту правової норми, тобто волі законодавця, відображеної у прийнятому ним законі» [1, с. 37]. Науковці одеської школи права наголошують: «Тлумачення кримінального закону можна розуміти як зʼясування змісту його норм та їх розʼяснення» [2, С. 15], акцентуючи увагу на подвійності елементів тлумачення. З вказівкою на мету тлумачення кримінального закону визначають поняття науковці харківської школи права: «Тлумачення закону полягає у зʼясуванні і всебічному розкритті його змісту з метою точного застосування» [3, С. 42]. Професор Н. Ярмиш дає схоже визначення: «Під тлумаченням кримінального закону розуміється вияв його суті, визначення змісту, розкриття термінів, оціночних ознак з метою застосування його відповідно до волі законодавця» [4, С. 22].
Вказані дефініції тлумачення кримінального закону повʼязують його лише із застосуванням. Однак, тлумачення кримінального закону відбувається і не лише при застосуванні норми права. Кримінальний закон має знати кожен, щоб не порушувати кримінально-правові заборони, в цьому проявляється превентивна функція кримінального закону. А розуміння, осягнення його змісту завжди повʼязане завжди з процесом тлумачення, і це є цариною герменевтики.
Як один з елементів герменевтики кримінального закону розкриває поняття тлумачення кримінального закону З.А. Загиней: це «пізнавальний, розумовий процес, спрямований на розуміння (зʼясування, інтерпретацію) нормативного змісту кримінального закону, а також його розʼяснення іншим субʼєктам, у результаті чого досягається розуміння нормативного змісту тексту цього закону» [5, С. 39].
Інший підхід до визначення тлумачення кримінального закону, як локальної діяльності задля вирішення конкретної ситуації пропонує інша група науковців. «Тлумачення закону полягає у знаходженні належного правового рішення для конкретної життєвої і водночас правової ситуації» [6, С. 93], – таке визначення дається в роботі О.О. Дудорова, М.І. Хавронюка. Подібним чином, а саме як належне правове рішення для конкретного випадку визначається тлумачення закону про кримінальну відповідальність в підручнику за редакцією М. І. Мельника, В. А. Клименка [7, С. 27]. Притому вчені наголошують, що тлумачення закону про кримінальну відповідальність не створює ані нових норм, ані змінює існуючі норми. На наш погляд, такий підхід тяжіє до поняття кваліфікації.
Різні субʼєкти можуть по-різному тлумачити одну і ту саму норму, але внаслідок цього вона не змінюється. І в цьому учені абсолютно праві, оскільки КК України забороняє застосування аналогії (ч. 4 ст. 3 КК України). Науковці також наголошують, що тлумачення кримінального закону не може бути довільним, тобто таким, що виходить за межі волі законодавця, вираженої в тексті закону.
Необхідність тлумачення норм кримінального права обумовлена наявністю у них такої суттєвої ознаки, як нормативність, тобто загальний і абстрактний характер, що означає поширення їх дії на широке коло субʼєктів. У той же час кримінально-правова норма (як і норма будь-якої іншої галузі права) багаторазово застосовується до конкретних ситуацій і вимагає свого розʼяснення в кожному випадку саме шляхом її тлумачення. Дійсно, до завдань органу досудового розслідування, судді, які інтерпретують норму кримінального закону, входить вивчення тих ознак складу кримінального правопорушення, які застосовані в конкретному кримінальному провадженні. У свою чергу, тлумачення кримінально-правової норми дозволяє співвіднести не розповсюджений раніше випадок (найчастіше, новий спосіб вчинення кримінального правопорушення) з її змістом.
На думку Д.О. Балабанової, процедура тлумачення кримінального закону може включатися в процес криміналізації, виступаючи у двох проявах: по-перше, завдяки тлумаченню ми можемо визнати те чи інше, конкретне діяння конкретної особи злочинним; по-друге, тлумачення будь-якої чинної правової норми дає підстави для більш вдалого, чіткого формулювання правової норми (в тому числі тієї, що встанов¬лює кримінально-правову заборону) у майбутньому, тобто для вдосконалення процесу криміналізації [8, С. 462].
Таким чином, в доктрині кримінального права склалося різні підходи до розуміння тлумачення кримінального закону. Перший підхід розглядає тлумачення кримінального закону у контексті його застосування і при визначенні тлумачення учені завжди дають вказівку на мету тлумачення – застосування кримінального закону. Другий підхід повʼязаний з герменевтикою кримінального закону і наголошує на тлумаченні як елементі герменевтики. Третій підхід до визначення тлумачення кримінального закону говорить про тлумачення як діяльність, спрямовану на знаходження правового рішення у конкретній життєвій ситуації. Такий підхід здебільшого повʼязаний з кваліфікацією діяння, тому тяжіє до першого з описаних підходів. Притому усі без винятку науковці вказують на заборону виходу при тлумаченні кримінального закону за межі волі законодавця.
Узагальнивши різноманітні підходи щодо поняття тлумачення кримінального закону, можемо надати наступне визначення тлумачення кримінального закону – це діяльність, розумовий процес, що спрямований на зʼясування та розʼяснення змісту кримінально-правової норми, тобто волі законодавця, вираженої в тексті кримінального закону, у результаті чого досягається його розуміння.
Література:
1. Вереша Р.В. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібн. К.: Алерта, 2016. 364 с.
2. Кримінальне право України. Загальна частина: текст лекцій: Закон. Злочин. Відповідальність / В. О. Туляков, Н. А. Мирошниченко, Д. О. Балобанова; НУ ОЮА. Одеса: Юридична література, 2014. 128 с.
3. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / В.І. Борисов, В.Я. Тацій, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.Я. Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. 5-те вид., переробл. і допов. Х.: Право, 2015. 528 с.
4. Ярмиш Н. Про межі допустимості поширювального тлумачення кримінального закону. Вісник Національної академії прокуратури України. 2008. №1. С. 22-27.
5. Загиней З. Кримінально-правова герменевтика: монографія. К.: Видавничий дім «АртЕк», 2015. 380 с.
6. Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Кримінальне право: Навчальний посібник / За заг. ред. М.І. Хавронюка. К.: Ваіте, 2014. 944 с.
7. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В.Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. К.: Юридична думка, 2004. 376 с.
8. Балабанова Д.О. Тлумачення кримінального закону. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. / редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.), Ю. М. Оборотов (заст. голов. ред.), Л. Р. Біла (відп. секр.) [та ін.]; ОНЮА. Одеса: Юрид. л-ра, 2005. Вип. 25. С. 460-463.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
