Свобода думки та свобода масової інформації є важливими аспектами розвитку демократії та додержання принципу верховенства права. Ці принципи становлять основу для розвитку демократичного суспільства, відкритості, толерантності та прогресу.
Право на інформацію є одним з політичних прав, хоча це питання може бути розглянуте з різних точок зору. Очевидно, що право на самовираження, включаючи право на інформацію, є не тільки політичним правом громадянина, а й природним особистим правом. Тому право на інформацію, яке забезпечує свободу думки, є властивим кожній людині як представнику громадськості (від народження), а не тільки в контексті політичного життя країни. Таку позицію підтримує Європейський суд з прав людини, згідно з якою кожна особа може здійснювати право на інформацію незалежно від мети, чи то для приватної користі, політичної пропаганди, релігійної діяльності та інших цілей [1, с.78].
Гарантії свободи думки і слова є комплексною системою нормативних, інституційних і процесуальних засобів, які забезпечують визнання, захист і реалізацію цих свобод. Перша група нормативних гарантій включає конституційно-правові норми, що забезпечують реалізацію та захист свободи слова. Ці гарантії закріплені в Конституції України та законах країни, і вони включають: свободу збирання, зберігання, використання і поширення інформації за будь-якими зручними способами тощо.
Друга група гарантій є організаційно-правовими і спрямовані на забезпечення свободи слова в Україні. Органи спеціальної компетенції, зокрема Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, займаються цією справою.
Свобода масової інформації є однією з основних складових демократичного суспільства. Вона відіграє важливу роль у забезпеченні прозорості, відкритості та розвитку суспільства. Свобода масової інформації означає право на отримання, пошук, отримання та поширення інформації без втручання або обмежень з боку держави або інших сторон.
Одним із основних аргументів на користь свободи масової інформації є її роль у забезпеченні принципу верховенства права. Масова інформація виступає важливим механізмом контролю за владою і розкриття корупції та зловживань. Вільні та незалежні ЗМІ можуть виконувати функцію сторожа демократії, стежити за діяльністю уряду та інших владних структур, інформувати громадян про події та проблеми, що відбуваються в суспільстві [2, с.148].
Хоча право на свободу думки і свободу масової інформації є важливими, існують певні обмеження, які можуть бути законними і обґрунтованими в інтересах громадського порядку, безпеки, моралі, здоров'я або прав та свобод інших осіб. Такі обмеження можуть бути встановлені законом та повинні бути необхідними та пропорційними.
Наприклад, випадки шантажу, загроз безпеці громадськості або пропаганди насильства можуть бути об'єктом обмежень, щоб запобігти шкоді іншим особам або суспільству в цілому. Проте важливо, щоб такі обмеження не були зловживанням та не використовувалися для придушення політичних думок, висловлювань або дій опозиції.
Важливим аспектом є обмеження свободи думки і слова під час воєнного стану. Законопроєкт № 7189 "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому розповсюдженню інформації про направлення, переміщення міжнародної військової допомоги в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших військових формувань України, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану" був прийнятий Верховною Радою України 24 березня 2022 року.
Згідно з цим законом, за поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи військових формувань, якщо така інформація не була оприлюднена Генеральним штабом Збройних Сил України, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Також варто зазначити, що деякі громадяни України, іноді необдумано та небезпечно, надають допомогу ворогу шляхом поширення інформації про направлення, переміщення міжнародної військової допомоги в Україну, а також про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших військових формувань України. Навіть попри заклики Збройних Сил України, деякі особи, які причетні до такої діяльності, продовжують її, щ о є неприпустимим у зв'язку з продовженням збройної агресії та проведенням бойових дій.
Отже, підсумовуючи, можемо зазначити, що права на свободу думки і свободу масової інформації є надзвичайно важливими у сучасному демократичному суспільстві. Проте, враховуючи введення воєнного стану, такі права можуть бути дещо обмеженими, важливо, щоб таке обмеження здійснювалось відповідно до законодавства та не порушувало інші права громадянина.
Список використаної літератури
1. Похиленко І. Щодо обмеження права на свободу слова в умовах воєнного стану. Травневі студії: історія, політологія, міжнародні відносини (2022): 77-79.
2. Ігнатченко І. Г. Актуальні проблеми механізму адміністративно-правового регулювання захисту та гарантування прав на свободу думки, совісті, релігії в Україні. Право і суспільство 5 (2022): 146-154.
_________________________
Науковий керівник: Дешко Л.М., доктор юридичних наук, професор, професор кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
