Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України були криміналізовані суспільно небезпечні діяння, пов’язані з впливом ворога на інформаційні відносини в нашому суспільстві.
Так чинний КК України був доповнений статтею 111-1 «Колабораційна діяльність» [1], статтею 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників», статтею 114-2 «Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану» [3].
Автори практичного посібника кваліфікації злочинної колаборації вказані діяння поділяють на такі групи [4; с. 26-30]:
1) злочинна колаборація в інформаційному просторі, спрямована на вирішення стратегічних завдань держави-агресора щодо формування викривленої оцінки та виправдання її злочинної агресії:
– публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України (ч. 1 ст. 111–1 КК України);
– здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України (ч. 3 ст. 111–1 КК України);
– організація та проведення заходів політичного характеру у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України (ч. 6 ст. 111–1 КК України);
– здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України (ч. 6 ст. 111–1 КК України);
– виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту (ч. 1 ст. 436–2 КК України);
– виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України (ч. 1 ст. 436–2 КК України);
– глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань рф, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, а також представників окупаційної адміністрації рф, яку становлять її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України (ч. 1 ст. 436–2 КК України);
– виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань рф, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, а також представників окупаційної адміністрації рф, яку становлять її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України (ч. 2 ст. 436–2 КК України);
2) злочинна колаборація, спрямована на підтримку окупаційної влади, впровадженої державою-агресором на захоплених територіях, реалізацію її рішень та сприяння незаконній діяльності створених нею органів:
– публічні заклики громадянина України до: а) підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/ або окупаційної адміністрації держави-агресора; б) співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/ або окупаційною адміністрацією держави-агресора; в) невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України (ч. 1 ст. 111–1 КК України);
– дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти (ч. 3 ст. ¬111–1 КК України);
– публічні заклики до проведення незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території (ч. 5 ст. 111–1 КК України);
3) злочинна колаборація, спрямована на надання представнику держави-агресора необхідної допомоги чи інформації, які можуть бути використані для завдання шкоди охоронюваним законом інтересам:
- поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України, якщо така інформація не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційних джерелах країн-партнерів, учинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням (ч. 3 ст. 114–2 КК України);
– поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням (ч. 3 ст. 114–2 КК України).
Аналізуючи судову статистику за 2022-2023 р.р., зокрема кількість осіб, притягнутих за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених вищевказаними статтями КК України, можна зробити висновок про ефективність і правильність даних напрямків кримінально-правової охорони.
Водночас, в ході практичного застосування положень ст.111-1 КК України були виявлені і суттєві проблеми, зокрема складність розмежування кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 111, 111-1, 111-2 та 436-2 КК України, а також те, що під ознаки ст.111-1 КК України підпадає і цілком правомірна діяльність (надання медичних послуг, робота продуктових магазинів та інша діяльність, спрямована на підтримання життєзабезпечення населення).
Крім того, окремі напрями законодавчих новацій залишились без свого логічного завершення. Йдеться про положення Закону України від 22.05.22 року № 2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну»[5]. Законодавець визнав рф державою-терористом, а однією з цілей її політичного режиму - геноцид Українського народу. При цьому пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії рф як держави-терориста проти України було заборонено, а використання символіки воєнного вторгнення російського тоталітарного режиму в Україну визнано окремим видом пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії рф як держави-терориста проти України. Статтею 3 вказаного вище Закону передбачено, що винні у порушенні його вимог несуть відповідальність відповідно до закону, яка фактично встановлена не була. Таким чином норми закону на цей час мають переважно декларативний характер.
З огляду на вказане вище вважаємо перспективними напрямами подальших наукових досліджень формування відповідних норм для їх впровадження в Особливу Частину КК України.
Список використаних джерел:
1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність): Закон України від 3.03.2022 року № 2108-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2108–20#Text.
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції: Закон України від 03.03.2022 № 2110-IX. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/2110–20#Text.
3. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану: Закон України від 24.032022 № 2160-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2160-20#Text.
4. Злочинна колаборація в умовах збройної агресії: практич. порадник з кримінально-правової оцінки та розмежування / за заг. ред. В.В. Малюка. Київ : Алерта, 2023. 312 с
5. Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну: Закон України від 22.05.2022 № 2265-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2265-20#Text.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
