Чи можливе застосування моральних засад у кримінальному провадженні? Чи повинно право, зокрема, кримінальне процесуальне, відповідати критеріям високої моралі? Чи може при цьому держава забезпечити, гарантувати найвразливішій категорії реалізацію їх прав на збереження найкращих інтересів? А найкращі інтереси – чи лишаються вони категорією самої етики, науки про мораль? На всі ці питання можна з впевненістю відповісти позитивно, особливо якщо це стосуватиметься неповнолітніх жертв кримінальних правопорушень.
Про пріоритет та цінність моральних засад у кримінальному провадженні ми зазначали раніше в своїх доробках. Високо оцінюючи значення моралі ми вказували, що кримінальні процесуальні відносини не є виключенням для реалізації моральних відносин, оскільки вони також представляють сферу людського буття, хоча й доволі специфічну. Але саме в ній, в кримінальній процесуальній сфері, мораль «розквітає», має свій яскравий прояв [1, c. 37].
Актуальність її використання з кожним днем невпинно зростає, оскільки право не встигає регулювати нові форми взаємодії людей між собою, тому що в умовах воєнного стану постають нові виклики, а сфера застосування права не завжди вирішує нові проблеми. Настав час, коли зміни моралі та свідомості, так би мовити, диктують зміни в праві.
Відповідно до тлумачного словника В. Бусела слово «гарантія» означає: «порука в чомусь, забезпечення чого-небудь» або «умови, що забезпечують успіх в чому-небудь» [2, c. 222].
Так, гарантією реалізації прав неповнолітнього потерпілого в кримінальному провадженні є впровадження з урахуванням воєнного стану моральних засад під час здійснення, зокрема, досудового розслідування.
На нашу думку, однією з таких моральних засад є положення, відповідно до якого проявляються відмінності з однієї сторони - між засадою розумності строків, завданням швидкості кримінального процесу та з іншої сторони - новим ставленням до дитини з урахуванням кращих її інтересів.
Наприклад, у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх потерпілих, які втратили близьких родичів, неможливо поспішати з вирішенням проблем розкриття злочину, оскільки стан, в якому перебуває дитина, часто не дозволяє навіть простого спілкування на предмет кримінального правопорушення, оскільки коло питань неодмінно включатиме моменти, що пов’язані з втратою людей в їх житті.
«Усі ці події становлять для дитини історію втрати. Історія втрати містить усе, що дитина бачила, чула, в чому брала участь, а також як сприйняла й усвідомила усі події, що відбулися» [3, c. 15].
Наприклад, М. Попович, посилаючись на норвезьких вчених, зазначає, що «скорботі потрібен час. Скорбота як процес має різні точки початку, різну тривалість та шляхи розвитку. Розуміння часових меж скорботи не обов’язково досягає найвищої точки на самому початку процесу, а далі відбувається стабільне поліпшення. Деякі діти відчувають часткове або значне погіршення через деякий час. Багато хто відзначає зміни в інтенсивності почуття скорботи. Вона являє собою не лінійний процес, а явище періодичного характеру» [4, c. 195].
Водночас О. Мельник, спираючись на роботу Ю. Грошевого та В. Норма, вказує, що інформаційна функція моралі повинна забезпечувати знання слідчим тих явищ, які регулюються виключно нормами моралі [5, c. 123].
На нашу думку, таким явищем в кримінальному процесі може бути і надання інформації неповнолітнім потерпілим.
Так, для встановлення обставин кримінального провадження в ситуації з потерпілою дитиною необхідно правильно розуміти почуття та хвилювання, а тому вкрай необхідним може бути попереднє орієнтовне встановлення необхідних відомостей всіма можливими іншими шляхами. Йдеться, зокрема, також про використання соціальних мереж, а не лише простий доступний для кожного слідчого спосіб – допит дорослих свідків.
Разом з тим, розуміння слідчим першочерговості інтересів дитини, тим більше потерпілої, яка втратила своїх близьких внаслідок кримінального правопорушення, є територією застосування моралі, оскільки питання відтермінування опитування (допиту) такої дитини законом не передбачено. Жодного слова чинний КПК України про це не має. І в даному аспекті існує явне протиріччя між правом та мораллю, оскільки правом визначена вимога швидкості кримінального процесу.
Література:
1. Віксич С.Д. Моральна діяльність під час досудового розслідування за участю неповнолітнього потерпілого. Кримінальне судочинство: сучасний стан та перспективи розвитку: матеріали Міжвідомчої науково-практичної конференції (Київ, 28 квіт. 2023 р.). Київ, 2023. С. 37-40.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: Перун, 2005. – VIII, 1728 с.
3. Кнут Андерсен, Еліне Греллан Рьокхольт, Маріанне Рісе. Методичний посібник. Групи психологічної підтримки для дітей та підлітків, які втратили близьких людей. ГО «Інститут психології здоров’я ». Київ. 223с. [c. 15].
4. Попович М.В. Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього потерпілого. : дис. … доктора філософії: 081. Київ, 2023. 223 с.
5. Мельник О. В. Моральні засади доказування у досудових стадіях кримінального процесу України : дис. … канд. юрид. наук :12.00.09. Київ, 2006. 222 с.
____________________
Науковий керівник: Мельник Оксана Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент, Національна академія внутрішніх справ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
