Колабораційна діяльність передбачена статтею 111-1 Кримінального кодексу України і належить до категорії злочинів проти основ національної безпеки [1]. Даний злочин став досить розповсюдженим на території України з лютого 2022 року, коли російська федерація здійснила повномасштабне вторгнення на територію нашої держави. Беззаперечним є те, що колабораційна діяльність посягає на суверенітет і територіальну цілісність України, а тому мають бути впроваджені найефективніші методики розслідування даного злочину і особлива увага має приділятися взаємодії правоохоронних органів на всіх стадіях розслідування.
На підставі аналізу слідчої і судової практики можна робити обґрунтовані висновки про те, що для того, щоб у максимально короткі строки провести ефективно розслідування і виявити осіб, що вчинили кримінальне правопорушення з подальшим притягненням їх до кримінальної відповідальності необхідно на підставі визначених у законі норм залучати до процесу розслідування як можна більше суб’єктів, що уповноважені здійснювати ту чи іншу діяльність у кримінальному процесі, власне завдяки чому і будуть досягнуті завдання кримінального провадження. Щодо розслідування колабораційної діяльності, то це положення є особливо актуальним як для залучення відповідних правоохоронних органів, так і окремих громадян, підприємств, установ і організацій. Варто наголосити, що до видів взаємодії відноситься взаємодія при розслідуванні з оперативними працівниками, прокурором, судовими органами та безпосередньо з громадськістю.
В умовах воєнного стану в Україні питання взаємодії при розслідуванні колабораційної діяльності особливого значення набуває, коли мова йде про тимчасово окуповані території нашої держави. Адже в тих умовах, коли безпосередньо органи досудового розслідування не мають можливості провести ті чи інші слідчі (розшукові) дії саме взаємодія із громадськістю є шляхом реалізації певних завдань та отримання необхідних доказів.
Також варто наголосити на ефективності взаємодії при розслідуванні колабораційної діяльності міжвідомчої взаємодії. Адже, досить часто злочини, передбачені статтею 111-1 Кримінального кодексу України виявляються органами Національної поліції і саме слідчі цього органу здійснюють початковий етап розслідування з подальшою передачею матеріалів за підслідністю до Служби безпеки України.
Також ми підтримуємо позицію, висловлену І.А. Скічко в науковому дослідженні про те, що взаємодія з оперативними підрозділами під час розслідування колабораційної діяльності відіграє важливе значення, так як колабораційна діяльність виявляється оперативним шляхом (в обставинах неочевидності), що суттєво ускладнює процес документування та наступне проведення досудового розслідування, без участі оперативних підрозділів загалом, а також проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема Як вказує автор, проведення таких дій, як правило ототожнюється з основними обов’язками оперативних підрозділів та їх функціоналом, хоча Кримінальний процесуальний кодекс України, передбачає можливість слідчому, прокурору проводити їх самостійно [2, с. 160].
Таким чином, на підставі проведеного дослідження, можемо зробити висновок про важливість взаємодії правоохоронних органів між собою та з представниками громадськості при розслідуванні колабораційної діяльності. А в умовах воєнного стану в Україні, це питання набуває все більшої актуальності та потребує подальших наукових досліджень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кримінальний кодекс України: Закон від 5 квітня 2001 року №2341-ІІІ. База даних «Законодавство України», ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення 13.02.2024).
2. Скічко І.А. Взаємодія в досудовому розслідуванні колабораційної діяльності: теоретико-правовий аспект. Право та державне управління. 2022. №4. С. 158-162.
_____________________
Науковий керівник: Кравчук Петро Юрійович, кандидат юридичних наук, доцент, ПВНЗ «Європейський університет»
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
