У відкритому та демократичному суспільстві публічно-правові спори є неодмінною складовою політичного та правового життя. У таких конфліктах, які часто стосуються важливих суспільних питань, ефективні методи вирішення стають критично важливими для забезпечення стабільності та легітимності правової системи. Серед цих методів вирішення конфліктів відома медіація, яка, з одного боку, використовує принципи співробітництва та доброї волі, а з іншого - ґрунтується на основах законності та визнання прав. У даній науковій правничій роботі ми дослідимо природу медіації у контексті публічно-правових спорів, розглянемо її особливості та потенційні переваги, а також проаналізуємо її роль у підтримці правової рівноваги та забезпеченні справедливості в суспільстві.
Армен Алчіан, Джеймс Б’юкенен, Карл Бруннер, Вільям Меклінг, Зігварт Лінденберг, Девід Барраш, Фрідріх Гаєк особливо підкреслили спонтанність взаємодії та обмін вигодами між індивідами, а також продемонстрували, що спроби пояснити людські потреби поза їх взаємодією в кінцевому підсумку недосяжні [1, c. 49].
О. Гьоффе виділяв три спонтанні групи людських потреб із усієї розмаїтості: потреби тілесної живої істоти; потреби, пов'язані з мовленням та мисленням; і потреби, пов'язані зі співпрацею в соціальному контексті. Його спостереження супроводжується двома наступними застереженнями: по-перше, без адекватних соціальних взаємин людина не може реалізувати свій потенціал; по-друге, існує трансцендентальний обмін благами. Гьоффе розглядав людину як потенційно суспільну істоту, але водночас зауважував, що для реалізації цього потенціалу людина повинна активувати в собі суспільні якості, оскільки суспільство формується лише за взаємного визнання людей один одним. У цьому контексті важливо враховувати природні інтереси, які, за Гьоффе, є засадою людського буття, перш ніж дбати про можливість самореалізації [2, c. 133-134].
Р. Гаврилюк розглядає у постановчому аспекті правову сутність медіації зі світоглядно та методологічно протилежних позицій – як прояв основних характеристик людини, як право людини на медіацію, і доводить, що правовий характер медіації також визначається основним устроєм людського світу. Проте, такий антропосоціокультурний підхід до дослідження правової сутності медіації в Україні зараз є більше винятком, аніж утвердженою пізнавальною традицією [2, c.216].
Під час аналізу принципів альтернативних методів розв'язання господарсько-правових суперечок, Н. Вознюк приходить до висновку, що сторонам необхідно дотримуватися чинного законодавства та умов угоди, яку вони уклали між собою. Крім того, він вказує на необхідність, щоб умови цієї угоди відповідали принципам законності. Вчений стисло узагальнює цей принцип, виділяючи його верховенство, єдність, доцільність, реальність, гарантованість та обов'язковість, а також взаємозв'язок з демократією та необхідність контролю за його дотриманням [3, c. 218].
Френк Е. А. Сендер (Frank E. A. Sander) відомий за своїм підходом до медіації як засобу розв'язання конфліктів, що зосереджується на відмінностях між потребами та інтересами сторін, які можуть бути вирішені через медіацію. Він підтримує ідею розширення застосування медіації на різні сфери, включаючи публічно-правові спори, де це може сприяти знаходженню інноваційних та гуманістичних рішень. У своїй доповіді Сандер проаналізував поточний стан справ у системі американського юстиційного управління, який на той момент повністю не відповідав потребам американського суспільства, та переконливо виклав різноманіття існуючих альтернатив. За словами Ф. Сандера, час, коли суди виступали основним механізмом вирішення суспільних конфліктів, вже минув. Тим часом, суди мають відновити порожнечу, що виникла внаслідок втрати впливу церкви та сім'ї. У своїй доповіді Сандер пропонував низку критеріїв для визначення оптимального методу вирішення різних видів спорів, а також широкий спектр різноманітних процедур та їх комбінацій для розв'язання конкретних категорій справ відповідно до цих критеріїв. Фактично він запропонував всеосяжну перебудову не лише існуючої системи юридичної юстиції, а й системи підготовки юридичних кадрів, а також вказав на ряд перспективних напрямів для глибшого вивчення цієї проблеми. Загалом, запропонована Сандером концепція була названа "багатодверним судом" (multi-door courthouse). Доповідь викликала настільки значне враження на всіх присутніх, що незабаром після конференції було утворено спеціальний комітет Американської асоціації адвокатів з вирішення спорів. Вже незабаром "суди з багатьма входами" з'явилися не лише в численних містах США, але й у різних країнах світу [4, c. 736].
Роберт А. Баррон (Robert A. Baruch Bush) практикує і вивчає трансформативну медіацію, де медіатор сприяє взаєморозумінню та емпатії між сторонами конфлікту. Його підхід враховує важливість відновлення взаємного спілкування та покращення відносин між учасниками конфлікту у публічно-правових сферах. Ця модель медіації спрямована на не лише досягнення угоди стосовно конкретних питань, але й на створення бази для подальшого співробітництва та побудови взаєморозуміння між сторонами, що може сприяти зміцненню правової культури та вирішенню конфліктів у громадській сфері [5, c. 243].
Ці правники є лише кількома з представників правової галузі, які активно досліджують та розвивають доктринальні підходи до медіації в публічно-правових спорах. Кожен з них має свої унікальні перспективи та підходи до вирішення суспільних конфліктів через медіацію.
Отже, дослідження доктринальних підходів до природи медіації у публічно-правових спорах виявляється критично важливим в контексті сучасного правового дискурсу. Такі дослідження відкривають перед нами безмежні можливості для подальшого розвитку правової науки та практики. Вони розкривають не лише ефективні методи вирішення конфліктів, але й сприяють покращенню якості правосуддя та забезпеченню справедливості у суспільстві. Медіація, використовувана в публічно-правових сферах, є ключовим інструментом побудови гармонійних відносин та врегулювання суперечок на рівні державних інститутів. Аналіз різних доктринальних підходів дозволяє виявити оптимальні стратегії впровадження медіації в публічно-правові сфери, що сприяє підвищенню ефективності правосуддя та забезпеченню справедливості у суспільстві. Таким чином, наукові дослідження у цій області мають перспективи не тільки зміцнення правової системи, але й формування більш справедливого та гуманного суспільства.
Медіація, як засіб альтернативного вирішення спорів, може виявитися важливим інструментом у вирішенні суперечок, які мають значення для суспільства в цілому. Врахування доктринальних принципів медіації у публічно-правових сферах сприяє не лише зменшенню навантаження на судову систему, але й забезпечує більш збалансований підхід до вирішення конфліктів, що виникають у громадському житті. Такий підхід сприяє підвищенню довіри громадян до правової системи та зміцненню демократичних цінностей в суспільстві.
Література:
1. Ruslana HAVRYLYUK. LEGAL CHARACTERISTICS OF MEDIATION. European Journal of Law and Public Administration, 2019, Volume 6, Issue 2, p. 49 https://doi.org/10.18662/eljpa/84
2. Гаврилюк Р. Правова природа медіації як вислід буттєвих властивостей людини. Право України. 2018. № 3. С. 133-134.
3. Пацурківський П.С., Гаврилюк Р.О. Людське право на медіацію. Право України. 2020. № 7. С. 216-218.
4. Dispute Resolution: Negotiation Mediation and Other Processes / by Stephen B. Goldberg, Frank E.A. Sander, Nancy H.Rogers, Sarah Rudolph Cole. 6 Edition. Wolters Kluwer, 2012. 736 p.
5. Joseph P., Folger, Robert A., Baruch Bush. The Promise of Mediation: The Transformative Approach to Conflict. Wiley. John Wiley & Sons, LTD, 2004. 243 p.
____________________
Науковий керівник: Гаврилюк Руслана Олександрівна, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри публічного права юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
