Незважаючи на те, що споживання товарів є повсякденною звичкою, людина повинна знати свої права у сфері споживання товарів, а також механізми їх захисту. За порушення законодавства про права споживачів може настати адміністративна, цивільно-правова та кримінальна відповідальність. Згідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом [1].
Теоретико-правові проблеми адміністративної відповідальності у різних сферах суспільного життя були предметом дослідження таких учених-адміністративістів, як В.Б. Авер’янов, О.М. Бандурка, А.І. Берлач, Н.А. Берлач, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, В.В. Галунько, І.П. Голосніченко, І.А. Городецька, Р.А. Калюжний, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, В.І. Курило, О.І. Миколенко, С.Г. Стеценко, Г.П. Циверенко та ін.
Для того, щоб зрозуміти проблему, необхідно розглянути склад адміністративного правопорушення у даній сфері. Слід зазначити, що за порушення законодавства про права споживачів передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу згідно санкції статті 156-1 КУпАП [2].
Відповідно до ст. 156-1 КУпАП порушенням законодавства про права споживачів є відмова працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, у наданні громадянам-споживачам (крім споживачів фінансових послуг) необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів [2].
Склад адміністративного правопорушення складається з таких елементів як: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона [3, c. 132].
Об’єктом даного правопорушення є суспільні відносини, що виникають у сфері торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян [2].
Об’єктивна сторона характеризується наступним чином:
1) відмова у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів;
2) відмова громадянину-споживачу в реалізації його права в разі придбання ним товару неналежної якості;
3) надання недостовірної інформації про продукцію, в разі якщо ця інформація не зашкодила життю, здоров'ю та майну споживача;
4) неприведення недостовірної інформації про товар до відповідності [4].
Суб’єктами адміністративної відповідальності згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 156-1 КУпАП виступають працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності в цих галузях, а також посадові особи виробників продукції [4].
Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу [3; 4].
На нашу думку санкція передбачена статтею 156-1 КУпАП є найбільш дієвим чинником у недопущенні подібних правопорушень. Крім цього слід зазначити, що надзвичайно важливим є попередження даного правопорушення задля недопущення реалізації товару неналежного стану та неналежної якості зокрема та прав споживачів узагалі.
Література:
1. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. № 1023-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#n504
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 1984 р. №8074-10. Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984, №51, ст.1122.
3. Городецька І. А. Адміністративне право України. Заг. частина: навч. посіб. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2011. 192 с.
4. Науково-практичний коментар КУпАП, НКП Кодексу України про адміністративні правопорушення. URL: http://surl.li/sopyf
____________________
Науковий керівник: Городецька Ірина Альбінівна, доктор юридичних наук, професор, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
|