Етимологічно поняття «ембріон» походить від грецького іменника «émbryon», що означає «проросток» [1]. Згідно з Медичним словником Стедмана, ембріон – це організм на ранніх стадіях розвитку, від моменту зачаття до закінчення восьмого тижня [2, c. 541]. Від цього часу до народження розвиток зазвичай позначається як плодовий період. До 70-х років не було справжньої дискусії щодо статусу та визначення людського ембріона, майбутньої особи. Відокремлення ембріона від особи як відмінної юридичної суб'єктності та всі дискусії на цю тему відбулися з початком декриміналізації абортів.
Для визначення поняття «ембріон» українським законодавцем видано лише один нормативно-правовий акт, а саме Закон України «Про заборону репродуктивного клонування людини» [3], який складається з 5 статей та визначає ембріон людини як зародок людини на стадії розвитку до восьми тижнів. Варто відзначити, що обрахунки тижнів та закріплення за такими періодами понять різняться у законодавця та у медичній науковій літературі. Зокрема, науковці вказують, що після запліднення, впродовж перших двох тижнів, запліднену яйцеклітину ми називаємо плодовим яйцем. З третього тижня настає ембріональний період. Проходить диференціювання оболонок, ріст ембріона. З 10-го тижня після останньої менструації, або через 8 тижнів після запліднення ембріональний період закінчується. З цього моменту зародок називається плодом [4]. Поняття «ембріон людини» є спеціальним або видовим поняттям відносно поняття «зародок людини», враховуючи визначення, наведене у Законі України «Про заборону репродуктивного клонування людини», яке законодавець використовує як узагальнене поняття для позначення періоду від моменту запліднення до моменту пологів. Вважаємо таку структуру не досить чіткою, адже в наказі Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, Порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених» №179 від 29.03.006, вказано, що плід це внутрішньоутробний продукт зачаття, починаючи з повного 12-го тижня вагітності (з 84 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу) до вигнання/вилучення з організму матері [5]. У цьому нормативно-правовому акті для позначення загального поняття використано «внутрішньоутробний продукт зачаття», що, на нашу думку, було б доцільно використати і для характеристики поняття «ембріон людини». Серед чинного законодавства України визначення поняття «ембріон» більше не згадується. Досліджуючи законопроекти України можемо виокремити проект Закону України «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінне материнство» № 6475-д від 11.04.2023 у якому у статті 1 визначено ембріон як початкова стадія розвитку організму людини з моменту запліднення до завершення формування основних систем і органів (на стадії розвитку до 8 тижнів) [6]. Бачимо, що законотворці визначили ембріон саме як характеристику стадії розвитку організму людини – початкова стадія, та сформували момент завершення такої стадії на етапі формування основних систем і органів. Згаданий законопроект прийнятий не був, тому законодавче визначення поняття «ембріон» досі залишається лише в межах Закону України «Про заборону репродуктивного клонування людини» [3].
Європейський Союз у своєму законодавстві та кожна окрема країна різняться у поглядах на визначення поняття «ембріон» й досі не закріплюють уніфікованого визначення. Так, Рада Європи є основним міжнародним органом, який прийняв два обов’язкові правові стандарти для держав-членів Європейського Союзу та держав, які не є членами Європейського Союзу, але ратифікували такі стандарти. Ці стандарти включають Конвенцію про захист прав людини і основних свобод, яка була підписана союзними державами 04.11.1950 року. Україна ж ратифікувала зазначену Конвенцію лише 17.07.1997 року [7]. Другим стандартом є Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину, яка була прийнята 04.04.1997 року та підписана, але не ратифікована Україною 22.03.2002 року [5].
Конвенція про захист прав людини і основних свобод покликана захищати права та свободи кожної окремої людини. Незважаючи на те, що Конвенція була прийнята у 1950 році, серед статтей можна виокремити ті, які потенційно можуть захищати права ембріона. Зокрема, це статті 2, 3 та 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основних свобод регулює право на життя. Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод забороняє катування: «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню». Стаття 8 зазначає про право на повагу до приватного і сімейного життя [7]. Що важливо відзначити, серед статей Конвенції ні згаданих, ні інших не згадується таке поняття як ембріон. Саме тому Європейський суд із прав людини активно застосовує у власній практиці принцип еволюційного (динамічного) тлумачення, також відомий як «живий інструмент». Цей спосіб тлумачення не є новим, а був запозичений Європейським судом із прав людини із практики конституційних судів, який у сучасному конституційному праві зводиться до того, що конституції призначені для гарантування стабільності певного набору основних принципів, які мали бути захищені від ефемерних політичних змін. З іншого боку, обставини людського життя постійно, а іноді різко змінюються, закликаючи до нової інтерпретації конституції порівняно із тією, що закладалась у неї її творцями [8].
Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину, або як її ще скорочено називають – Конвенція Ов’єдо (місто, у якому було прийнято згадану Конвенцію), є першим обов'язковим міжнародним правовим інструментом, присвяченим захисту людини і гідності щодо застосування біології та медицини. Стаття 18 Конвенції Ов’єдо встановлює норми щодо досліджень на ембріонах in vitro, а саме якщо законодавство дозволяє проводити дослідження на ембріонах in vitro, воно забезпечує належний захист ембріона. Вирощування ембріонів людини для дослідних цілей забороняється. Пізніше Конвенцію було доповнено Додатковими Протоколами, які забороняють клонування людини (1998); регулюють пересадку органів і тканин людського походження (2002), біомедичні дослідження (2005), генетичні тести для медичних цілей (2008). Зазначимо, що Європейським Судом з прав людини не було розглянуто жодних справ, які б підпадали під дію ст. 18 Конвенції Ов’єдо, а, отже, і не вироблено практики вживання поняття «ембріон».
Ще один нормативно-правовий акт, про який варто згадати, це Хартія основних прав Європейського Союзу. Хартія основних прав Європейського Союзу була проголошена у 2000 році. Вона набула обов'язкової юридичної сили для Європейського Союзу з набуттям чинності Лісабонського договору у грудні 2009 року. Метою Хартії є об'єднання в одному тексті законодавства Європейського Співтовариства щодо прав людини. Вона має ту ж юридичну силу, що й Договір про Європейський Союз, і є обов'язковою для країн-членів [9].
Стаття 2 Хартії гарантує Право на життя: «кожна людина має право на життя». Стаття 3 Хартії стосується недотороканості особистості, заявляючи, що У галузях медицини та біології має бути забезпечено зокрема: (а) добровільну та свідому згоду відповідної особи згідно з порядком, визначеним законом; (б) заборону практики євгеніки, зокрема такої, що спрямована на селекцію людини; (в) заборону використання людського тіла та його частин як таких у якості джерела прибутку; (г) заборону репродуктивного клонування людських істот. Не звертаючись безпосередньо до людського ембріона, Хартія висвітлює загальні принципи, покликані захищати невід’ємні права людини.
Аналіз законодавства європейських країн дає змогу навести наступні приклади визначення поняття «ембріон». Законодавство Французької Республіки хоч і досить жорстко регулює використання ембріональних клітин, але не наводить визначення поняття. Опосередковане визначення поняття «ембріон» згадується у Резолюції № 1 від 22 травня 1984 року Національного консультативного комітету з етичних питань науки та медицини Франції щодо забору тканин ембріонів та померлих плодів людини [10]. Згідно з вказаною Резолюцією, термін «людський ембріон» включає всі стадії розвитку зиготи, від запліднення яйця до стадії дозрівання, що дозволяє автономне життя поза тілом матері, близько 25-го тижня вагітності (600 грамів). У зв'язку з труднощами наукового визначення переходу від ембріональної стадії до плодової стадії, буде використовуватися лише термін «ембріон».
Законодавством Федеративної Республіки Німеччина визначення поняття «ембріон» встановлено у Законі про охорону ембріонів (Gesetz zum Schutz von Embryonen (Embryonenschutzgesetz – ESchG). Відповідно до вказаного закону ембріон – це запліднена, життєздатна яйцеклітина людини з моменту ядерного синтезу, а також будь-яка тотипотентна клітина, взята з ембріона, яка здатна ділитися та розвиватися в особину [11]. Бачимо, що визначення надає медичні характеристика ембріона, проте не закріплює правовий статус ембріона.
Королівство Іспанія у Законі про репродуктивні техніки (Ley de Técnicas de Reproducción Asistida) закріпило визначення ембріона [12]. Цей закон впроваджує важливі нововведення, … . По-перше, він чітко визначає, … виключно в межах його власного застосування, поняття попереднього ембріона, розуміючи під цим ембріон in vitro, створений групою клітин, які утворилися внаслідок поступового поділу ооцита з моменту запліднення до 14 днів пізніше [12].
У Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії Закон про ембріологію та дослідження людини (Human Fertilisation and Embryology Act 2008) визначає ембріон як «живий організм людини до завершення 14-го дня після того, як яйцеклітина оплодотворена або яєчникова клітина розділена» [13].
Результати аналізу законодавства різних європейських країн свідчать, що визначення поняття «ембріон» варіюється в залежності від контексту і специфіки кожної країни. Незважаючи на це різноманіття, загальна тенденція полягає в тому, що ембріон розглядається як живий організм людини до певного моменту розвитку, який визначається законодавством. Це відображає різноманітні наукові, медичні та етичні аспекти, які враховуються при визначенні статусу ембріона в правових рамках.
Таким чином, на основі вищенаведеного, можемо стверджувати, що на загальноєвропейському рівні не затверджено єдиного визначення поняття «ембріон», а наявні визначення, зокрема й в Україні, потребують доопрацювання, враховуючи важливість визначення не тільки медичних характеристик, а й закладення фундаменту для правового статусу ембріона.
Список використаних джерел:
1. Etymonline. Etymonline – Online Etymology Dictionary. URL:https://www.etymonline.com/word/embryo (дата звернення: 05.05.2024).
2. Stedman, Thomas Lathrop. Stedman's Medical Dictionary for the Health Professions and Nursing. Illustrated seventh edition. Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins, 2012.2 339 p.
3. Про заборону репродуктивного клонування людини. Закон України № 2231-IV від 14.12.2004. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2231-15#Text (дата звернення: 05.05.2024).
4. Хміль С. В., Романчук Л. І., Кучма 3. М. (2008). Акушерство: Підручник. Тернопіль: Підручники і посібники. 624 с.
5. Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні. Наказ Міністерства охорони здоров’я №787 від 09.09.2013. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1697-13#Text (дата звернення: 05.05.2024)
6. Про застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінне материнство. Проект Закону України № 6475-д від 11.04.2023. URL: https://ips.ligazakon.net/document/JI09095A (дата звернення: 05.05.2024)
7. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції. Закон України № 475/97-ВР від 10.07.1997. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/475/97-вр#Text (дата звернення: 06.05.2024).
8. The ECHR as a living instrument: Its meaning and legitimacy. Constituting Europe: The Eropean Court of Human Rights in a National, European and Global Context. Cambridge University Press. Pp. 106-130.
9. European Union, Charter of Fundamental Rights of the European Union, 2000/C 364/01, 18 December 2000. URL: http://www.europarl.europa.eu/charter/pdf/text_en.pdf (дата звернення: 06.05.2024).
10. Comité Consultatif National d’Ethique pour les sciences de la vie 1984 Avis numéro 1 sur les prélèvements de tissus d’embryons et de fœtus humains morts, à des fins thérapeutiques, diagnostiques et scientifiques. Rapport du 22 mai 1984. URL: https://www.ccne-ethique.fr/sites/default/files/2021-02/avis001.pdf (дата звернення: 06.05.2024).
11. Gesetz zum Schutz von Embryonen. Embryonenschutzgesetz vom 13. Dezember 1990 (BGBl. I S. 2746), das zuletzt durch Artikel 1 des Gesetzes vom 21. November 2011 (BGBl. I S. 2228) geändert worden ist. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/eschg/BJNR027460990.html (дата звернення: 06.05.2024).
12. Ley 14/2006, de 26 de mayo, sobre técnicas de reproducción humana asistida. URL: https://www.boe.es/buscar/act.php?id=BOE-A-2006-9292 (дата звернення: 06.05.2024).
13. Human Fertilisation and Embryology Act 1990. Legislation.gov.uk. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/1990/37/contents (дата звернення: 06.05.2024).
____________________
Науковий керівник: Щербина Богдан Сергійович, кандидат юридичних наук, Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
