Відчуження державного та комунального майна є важливим аспектом управління цими видами власності. Цей процес передбачає можливість переходу права власності на об'єкт майна від держави або місцевої громади до іншої особи чи організації. Основними принципами володіння та використання державного та комунального майна є доцільність, економність, ефективність, а також неослаблення економічних засад місцевого самоврядування внаслідок операцій із майном. Тому цілком логічним зробити висновок, що органам місцевого самоврядування найкраще поступово нарощувати свою майнову масу, щоб стати економічно більш потужними і мати можливість підвищувати рівень життя громадян за рахунок такого майна [1, 136].
Отож, контроль процесу відчуження державного та комунального майна відбувається відповідно до передбачених у Постанові КМУ від 21.09.1998, №1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності (з подальшими змінами) норм [2].
При цьому органи місцевого самоврядування повинні нести максимальну відповідальність за питання обігу майна, що належить їм, а при відчуженні майна, як правило, повинні використовуватися такі принципи: запобігання безоплатній експропріації (даруванню) майна суб'єктам недержавної форми власності; застосування, зазвичай, конкурсного методу відчуження майна; обов'язкова оцінка такого майна [3, 24].
З наведених вище норм вбачається, що враховуючи специфіку власності та враховуючи потенційний дохід від майна, набутого для використання, витрати на його утримання та інші економічні міркування, у кожному конкретному випадку державний орган, орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про відчуження державного або комунального майна, яке перебуває у їх власності, або набути відповідне майно шляхом його приватизації.
Поняття приватизації міститься у статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», згідно з якою вона є експропріацією державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть також купувати таку землю з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для структурної розбудови економіки України [4].
Процес приватизації державних (комунальних) підприємств чи їх майна також описано в Господарському кодексі України. Відповідно до ч. 3 ст. 146 ГК України, приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється шляхом: купівлі-продажу об’єктів приватизації на аукціоні; викупу об’єктів приватизації [5].
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції… Доцільність, порядок та умови відчуження об’єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об’єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку [6].
З наведеного можна зробити висновок, що вiдчуження комунaльного мaйнa регулюється зaгaльними положеннями зaконодaвчих aктiв з питaнь привaтизaцiї, а сам процес відчуження державного та комунального майна є важливим аспектом управління цими видами власності. Цей процес дозволяє оптимізувати використання ресурсів та стимулювати економічний розвиток.
Відчуження майна може сприяти притоку інвестицій у економіку та створенню сприятливих умов для розвитку підприємництва. Приватизація та інші форми відчуження можуть стимулювати розвиток конкуренції та покращення якості продукції та послуг. Відчуження майна може стати джерелом додаткових фінансових ресурсів для бюджету держави або місцевих громад. Отримані в результаті продажу або приватизації кошти можуть бути спрямовані на розвиток інфраструктури, соціальні програми та інші потреби.
Література:
1. Алданов Ю. В. Приватизація державного майна як спеціальна підстава набуття права власності: дис. ... канд. юрид. наук., К., 2006. 296 с.
2. «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», Постанова Кабінету Міністрів України від 21.09.1998, № 1482 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1482-98-%D0%BF#Text
3. Фатєєва І. В. Форми права власності, І. В. Фатєєва, Вісник Академії правових наук України, 2009, № 3 (58), С. 145-154.
4. Про приватизацію державного майна. Закон України від 04.03.1992, № 2163, Відомості Верховної ради України, № 24, ст. 348 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19#Text
5. Господарський кодекс України, Закон України № 436-IV від 16.01.2003, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18-22 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text
6. «Про місцеве самоврядування», Закон України, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 24, ст. 170. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text
|