ПРОБЛЕМИ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ В СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
10.02.2009 09:34
Author: Дрозд Олексій Юрійович, ад'юнкт кафедри адміністративної діяльності Київського національного університету внутрішніх справ
[Administrative law. Administrative judicial law. Custom and tax law. Municipal law]
Значні проблеми, що виникають при розслідуванні зазначених злочинів зумовлені такими чинниками, як новизна злочинів даної категорії; відсутність у правоохоронних органів інформації про способи їх вчинення; недостатній рівень підготовки оперативних працівників та слідчих до розслідування кримінальних справ даної категорії; недосконалість правової бази, що регулює відносини в сфері земельних відносин; відсутністю методики розслідування тощо. Аналіз кримінальних справ показав, що при розгляді інформації про злочини в сфері земельних відносин оперативні працівники та слідчі не завжди здатні відмежувати цивільно-правові відносини від злочину. Необхідність одночасного проведення значного обсягу оперативно-розшукових заходів та слідчих дій є також однією з причин, що ускладнює процес розслідування.
В законодавстві України поняття та ознаки протидії розслідуванню злочинів не передбачено. Протидію розслідуванню злочинів можуть здійснювати як ті особи, що відносяться, так і не відносяться до учасників кримінального процесу. Мотиви цього можуть бути самими різними.
У кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві України відсутня вказівка на конкретні діяння, що є протидією розслідуванню злочинів. Аналіз норм Кримінального кодексу України (далі КК) показує, що до протидії розслідуванню злочинів відносяться діяння, за які передбачено кримінальне покарання. До них належать зловживання владою чи службовим становищем (ст. 365 КК); перевищення влади або службового становища (ст. 356 КК); службове підроблення (ст. 366); втручання в діяльність правоохоронних органів (ст. 376 КК); погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377 КК); умисне знищення або пошкодження майна суді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378 КК); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК) тощо. [1]
У кримінально-процесуальному кодексі України (далі КПК) також відсутня норма, що прямо вказує на протидію розслідуванню злочинів. Та у ст. 148 КПК вказано, що з метою запобігання спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також забезпечення виконання процесуальних рішень можуть застосовуватися запобіжні заходи. Це є не що інше як запобіганню протидії розслідуванню злочину.
До запобігання протидії розслідуванню злочинів також відноситься й відсторонення слідчим посадової особи від займаної посади, яка притягується до кримінальної відповідальності, в разі можливості цієї особи впливати на хід досудового чи судового слідства (ст. 147 КПК). [2] Охарактеризуємо основні способи протидії розслідування даних злочинів:
1) якісна підготовка до вчинення злочину. Для здійснення цього злочинці залучають фахівців в сфері земельних відносин: голови відповідних рад, землевпорядники, працівники органів виконавчої влади, правоохоронних органів, судді та адвокати та інші.
2) маскування злочину. Діяння по знищенню слідів злочину може здійснюватися як до того моменту, коли інформація про злочин надійде до правоохоронного органу, так й в процесі розслідування. Маскування може виражатись в знищенні документів, що можуть використовуватися в процесі доказування (протоколи засідань сесій відповідних місцевих рад, в яких зафіксовано рішення про безкоштовну передачу певній особі земельної ділянки у приватну власність, грошова чи експертна оцінка землі) чи внесення змін в ці документи; знищення особи, що безпосередньо вчинила злочин тощо.
3) відмова від подання чи подання обвинуваченим завідомо неправдивих показів. Вказані дії можуть здійснюватися з метою ухилитися від кримінальної покарання та кримінальної відповідальності як самому, так й іншим співучасникам злочину. Нерідко обвинувачені дають завідомо неправдиві показання для заведення слідства по хибному шляху, й реалізація земельних ділянок, здобутих злочинним шляхом.
У зв’язку зі скрутною економічною ситуацією в нашій державі, найбільш розповсюдженим прийомом протидії розслідування є вплив шляхом підкупу чи погроз на свідків та потерпілих. Наслідком чого є відмова учасників процесу від подання показів.
4) результатом підкупу експертів, слідчих, оперативних працівників може бути фальсифікація матеріалів дослідчої перевірки, й відповідно, відмова в порушенні кримінальної справи, не прийняття слідчим мір щодо можливості забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна тощо.
5) підкуп керівництва правоохоронних органів та суддів. Наслідком цього може бути ознайомлення злочинців з інформацією, що міститься в правоохоронних органів відносно вчинених ними злочинів. З метою не встановлення об’єктивної істини у справі, керівниками правоохоронних органів застосовується такий прийом як відсторонення від розслідування кримінальної справи досвідчених оперативних працівників та слідчих. Підставою для цього можуть бути незначні доопрацювання, скарги підозрюваних, обвинувачених потерпілих та ін. Отже, процес розслідування злочинів в сфері земельних відносин потребує негайного удосконалення, на що повинна бути звернути увага науковців та практичних працівників.
Джерела:
1. Кримінальний кодекс України: Чинне законодавство та допов. станом на 20 січня 2009 р. К.: Вид. Паливода А. В., 2009. – 165 с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Чинне законодавство та допов. станом на 20 листопада 2008 р. К.: Вид. Паливода А. В., 2008. – 200 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
