Проблематика феномену корпорації дедалі частіше висвітлюється у роботах українських дослідників (Я. Шевченко, І. Спасібо – Фатєєва, В. Кравчук, С. Теньков, В. Васильєва, С. Кравченко, В. Щербина, О. Кібенко, О. Вінник та інші).
Проте наразі невиправдано стверджувати про високий ступінь уніфікації уявлень про корпорацію. З іншого боку: а чи подібний стан речей є можливим у межах різних правопорядків? До прикладу, у США корпорацію термінологічно розуміють як синонім юридичній особі (корпорація є юридичною особою [1, с. 22]). Тільки з огляду на це можна пояснити визначення корпорації як штучного утворення, яке не піддається баченню, осягненню та існуює тільки з точки зору закону (рішення у справі The Trustees of Dartmouth College v. Woodward, прийняте головою Верховного суду США, Д. Маршалом) [2, с. 78]. Безумовно, в даному прикладі, який покладений в основу розвитку права країн англосаксонської правової сімї, йдеться про ототожнення корпорації та юридичної особи. Про це свідчать і конкретні приклади: у праві США корпорації поділяються на підприємницькі, непідприємницькі та різного роду урядові корпорації [3, с. 192]. Це ніщо інше як аналогія класифікації юридичних осіб у континентальній системі права, де останні поділяються на публічні та приватні. Серед приватних розрізняють підприємницькі та непідприємницькі (комерційні та некомерційні).
Зовсім по - іншому ситуація відображена у законодавстві більшості країн Європи, де корпорацію розглядають не як тотожність юридичній особі, а як певну організаційно – правову форму останньої. Цей підхід запозичується з римського права та знаходить неоднакове практичне втілення у законодавстві європейських держав. Зважаючи на відмінності у різних правопорядках як корпорацію беззаперечно розглядають акціонерне товариство, іноді – через конструкції товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
Але на противагу сьогоденню, слід згадати, що і в країнах континентальної Європи, довгий час не спостерігалося ясності щодо поняття корпорації. Доказом цьому може слугувати заява Іннокентія ІV (1245 р.), зроблена в період серідньовічча, відповідно до якої корпорація існує лише в людській уяві, що це фікція, вигадана розумом. Не торкаючись проблематики фікції, підкреслимо тільки, що в даному випадку йшлося про корпорацію у розумінні юридичної особи, а не як конкретної форми господарювання. Цілком доречно наголошує відносно цієї ситуації С. Братусь, описуючи ці дії саме як „найбільш ранню спробу теоретичного роз`яснення природи юридичної особи” [4, с. 72]. Загалом, можна констатувати, що європейське право розвивалося на основі континентальної системи, а потім вже взяло на озброєння елементи англосаксонської моделі. Проте правова система країн ЄС залишається переважно континентальною [5, с. 1 Х].
Таким чином, термін „корпорація” у різних правових системах використовується як синонімом терміну „юридична особа” (це дві різні назви одного й того ж явища), або ж як окрема організаційна форма господарської діяльності, що наділена відмітними ознаками. Для правової системи країн континентальної Європи притаманним є трактування корпорації як господарського товариства (торгового товариства, компанії), у США корпорація ототожнюється з юридичною особою.
Сьогодні, в сенсі вдосконалення нормативного матеріалу, який спрямований на регулювання корпоративних правовідносин, щонайменше два завдання потребують нагального відтворення в законі: а) зрозумілого та практично застосовного співвідношення між корпорацією та юридичною особою (якщо корпорація та юридична особа – це одне і те саме, тоді керуватися принципом „другий – зайвий”); б) у разі втілення моделі відповідно до якої корпорація є організаційно-правовою формою юридичної особи – однозначно відокремити корпорацію від інших форм господарювання. Цим самим, можна буде провести ідентифікацію корпоративних відносин.
Оптимальним вибором для українського законодавця, вважаємо, було б проведення класифікації юридичних осіб з тим, щоб серед останніх виділити корпорації (акціонерне товариство, товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю), як господарські товариства підприємницького типу.
Література:
1. Сыродоева О.Н. Акционерное право США и России (сравнительный анализ). - М.: Издательство «Спарк», 1996. - 112 с.
2. Канторович Я.А. Основные идеи гражданского права / С предисл. А. Малицкого. - Харьков: Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1928. - 310 с.
3. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 1992. - 192 с.
4. С.Н. Братусь. Юридические лица в советском гражданском праве (понятие, виды, государственные юридические лица) / Ученые труды. Выпуск ХІІ. Юридическое издательство министерства юстиции СССР Москва. – 1997. – 363с.
5. Корпоративная реформа и гармонизация корпоративного законодательства России и ЕС / А. Астапович, О. Бестужева, Д. Вайнштейн, М. Гутброд, В. Дезер, К. Лёвушкина, В. Пыльцов. – 2-е изд., испр. – М. – Волтерс Клувер, 2007. – 168 с.
e-mail: dobra2007@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
