Кримінально-процесуальне законодавство України, визначаючи протоколювання основним способом оформлення слідчих дій, передбачає також застосування з метою фіксації їх результатів складання планів і схем.
Проблеми складання та процесуального статусу планів і схем, як додатків до слідчих дій, неодноразово розглядалися науковцями [1, с. 31-36; 2; 3 та ін.]. Однак, окремі питання щодо правил складання та процесуальної регламентації таких додатків, ще залишаються дискусійними і потребують нових поглядів на проблеми чи додаткового уточнення.
Згідно ст. 85 КПК України, додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми. План - це графічне площинне зображення (креслення) певного місця, виконане у масштабі чи схематично (у вигляді схеми). Різниця між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, другий - без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об’єктів, їх форм та відстаней між ними [4, с. 248].
Використання графічних методів фіксації доказової інформації при розслідуванні кримінальних справ є традиційним вже багато сторіч. Поява фотографії, кінозйомки, а згодом - відеозапису дещо потіснили графічні методи, однак і сьогодні вони є допоміжним засобом, по суті єдиним, який дозволяє зафіксувати те, що неможливо зробити іншими засобами.
Згідно ч. 4 ст. 85 КПК України до протоколу слідчої дії можуть бути додані плани і схеми та інші матеріали які пояснюють його зміст. Однак, на відміну від протоколів слідчих дій, їх доказове значення, у законі не визначено. Уявляється, що це одна з причин їх недостатньо широкого використання в кримінальному судочинстві.
Науковці мають різні погляди на процесуальне значення додатків до протоколів слідчих дій.
Так, на думку М.С. Строговича, додані до протоколу матеріали не мають самостійного доказового значення й слугують лише ілюстрацією і засобом наочності протоколу відповідної слідчої (судової) дії [5, с. 455]. Інші автори, уважають ці матеріали самостійним джерелом доказів [6, с. 44-46].
Незважаючи на розбіжності в питанні процесуальної природи доданих до протоколів слідчих дій планів і схем, більшість вчених всеж визнає за ними доказове значення, однак питання про віднесення їх до тих або інших видів доказів (джерел доказів) вирішується неоднозначно.
Одні автори, плани та схеми відносять до речових доказів [7, с. 44], інші вважають, що такі додатки до протоколів є способом процесуального закріплення речових доказів і тому повинні розглядатися як особливий різновид документів [8, с. 126].
Існує також думка, що плани та схеми є складовою частиною протоколу, якщо, вони доповнюють один одного, а якщо не доповнюють, - служать ілюстрацією його змісту [9].
Загальний висновок, що логічно випливає з проаналізованих нами думок авторів, зводиться до того, що додатки до протоколів у вигляді планів та схем мають подібність з документами.
Для документа як окремого виду доказу характерні такі ознаки.
1. Документ має походити від установ, підприємств, організацій, посадових осіб або громадян, має бути офіційним письмовим актом, засвідченим відповідним підписом.
До документів офіційних осіб ставляться особливі вимоги. По-перше, зміст документа має відповідати компетенції посадової особи; по-друге, сам документ має містити певні реквізити (встановлений для даного документа перелік відомостей, підписи, печатка тощо).
2. Документ є доказом, якщо відомості про факти, викладені в ньому, мають значення для кримінальної справи і за їх допомогою можна встановити наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі.
3. У документі відомості про ті чи інші обставини, факти мають бути подані у вигляді опису цих обставин та фактів особами, від яких походить цей документ.
4. Документ набуває значення доказу, якщо він отриманий законним шляхом [10, с. 331].
Окремі автори вказують на необхідність визначення в законі доказового значення додатків до протоколів у вигляді планів та схем. Так, О.О. Ейсман, аналізуючи походження, умови утворення й значення додатків до протоколів слідчих дій, дійшов висновку, що окремі з них (малюнки, плани, креслення) є продуктами розумової діяльності й нічим не відрізняються від словесного опису. Ці додатки автором запропоновано розглядати складовою частиною протоколу. Вважаємо, що запропоноване О.О. Ейсманом вирішення питання про процесуальний статус додатків до протоколів є логічним і по суті правильним.
Плани та схеми мають ознаки документів, але якщо вони складені при проведенні слідчих дій як додаток, і пояснюють зміст протоколів, то їх варто розглядати складовою частиною протоколу відповідної слідчої дії. У цьому випадку протокол і додаток до нього становлять єдине ціле, утворюючи «як би комплексний доказ, елементи якого взаємно доповнюють і збагачують один одного» [11, с. 119].
Отже, підводячи підсумок, зазначимо, що, на нашу думку, процесуальна природа та статус планів і схем такі: 1) вони не підпадають під інші носії інформації передбачені ст. 82 КПК України так як на них не фіксуються процесуальні дії; 2) згідно ст. 83 КК України, їх можна віднести до документів - джерел доказів, тому що в них викладаються або засвідчуються обставини, які мають значення для справи (наприклад, обстановка на місці дорожньо-транспортної події, якщо схема є додатком до протоколу огляду місця події); 3) вони пояснюють зміст протоколів до яких додаються; 4) з метою підвищення їх процесуального статусу необхідно доповнити КПК України статтею в якій викласти вимоги, загальні правила та особливості складання планів і схем за аналогом як це зроблено для звукозапису, кінозйомки та відеозапису (ст.ст. 85.1, 85.2), що детальніше регламентує порядок складання таких планів та схем і відповідно підніме їх процесуальний статус до рівня звукозапису та відеозйомки.
Література:
1. Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів: Наук.-практ.посібн. / Бахін В.П., Клименко Н.І., Лукьянчиков Є.Д. та ін.; за ред. Н.І. Клименко. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 216 с.
2. Лисиченко В.К., Гулкевич З.Т. Об условиях формирования и правовой природе приложений к протоколам следственных действий // Криминалистика и судебная експертиза. - 1986. - Вып. 32. - С. 3-7.
3. Подголин Е.Е. О документах, вещественных доказательствах и приложениях к протоколам следственных действий // Проблемы борьбы с преступностью: Матер.конф. - М., 1968. - С. 199-203.
4. Криміналістика: Підруч. / Журавель В.А., Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. та ін..; за ред. В.Ю. Шепітька. - К.: ІнЮре, 2004. - 725 с.
5. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: Основные положения науки советского уголовного процесса. - М.: Наука, 1968. - Т. 1. - 470 c.
6. Галкин В.М. Средства доказывания в уголовном процессе: Пособ. / Под ред. Н.С. Полевого. - М., 1967. - Ч. 1. - 50 c.
7. Выдря М.М. Вещественные доказательства в советском уголовном процессе: Монограф. - М.: Госюриздат, 1955. - 118 c.
8. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. - М.: Юрид.лит., 1964. - 179 c.
9. Дорохов В.Я. Протоколы следственных и судебных действий как вид доказательств // Советское государство и право. - 1979. - № 3. - С. 83-88.
10. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручн. - К.: А.С.К., 2003. - 1120 с.
11. Шейфер С.А. Следственные действия: Система и процессуальная форма: Монограф. - М.: Юрид.лит., 1981. - 128 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
