ГЕНЕЗИС ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПРАВНИЧИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПИТАНЬ ПОРЯДКУ ЇХ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ У РАДЯНСЬКІЙ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ
14.12.2009 20:43
Author: Віхляєв Михайло Юрійович, аспірант кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету
[Administrative law. Administrative judicial law. Custom and tax law. Municipal law]
На протязі останніх десяти років в Україні спостерігається стрімке збільшення активності різноманітних професійних спільнот та організацій, уповноважених представляти їхні інтереси. Досить впливовою, численною та найбільш організованою професійною спільнотою в Україні є правнича спільнота, яка складається з представників різноманітних професій правничого фаху, які все частіше об’єднуються в різноманітні професійні громадські організації юристів. Під професійними правничими громадськими організаціями необхідно розуміти некомерційні, недержавні, добровільні об’єднання правників (юристів), засновані на членстві та на основі сумісної діяльності, самоорганізації, самооплати, самоврядування з метою задоволення професійних інтересів її членів та які створені та функціонують відповідно до Конституції України, Закону України «Про об’єднання громадян» та власних внутрішніх нормативних актів [1, с. 114].
У науковій статті здійснюється розгляд генезису дослідження діяльності професійних правничих громадських організацій у адміністративно-правовій науці радянського періоду. Цей період ознаменувався дослідженнями радянських громадських організацій як суб’єктів радянського адміністративного права при відсутності окремих наукових досліджень правового статусу професійних громадських організацій юристів. У 40-ві-50-ті роки ХХ століття вчені-адміністративісти при складанні підручників з адміністративного права навіть не виокремлювали громадські організації як окремий вид суб’єктів адміністративного права. Подальший розвиток радянської науки адміністративного права з 60-тих років по 90-ті роки ХХ століття охарактеризувався значною увагою наукової спільноти до діяльності громадських організацій як суб’єктів радянського адміністративного права. Відомі радянські вчені-адміністративісти цього періоду: Н.Ю.Бєляєва, Г.П.Бондаренко, П.Т.Васелинков, М.І.Єропкін, Ю.М.Козлов, О.П.Коринєв, Г.О.Кудрявцева, В.І.Лайтман, О.Є.Луньов, В.М.Манохін, І.В.Март'янов, Р.С.Павловський, В.І.Попова, С.О.Солдатов, М.С.Студенікіна, С.С.Студенікін, В.Д.Трофімов, Д.В.Шутько, А.І.Щиглик, Ц.А.Ямпольська у своїх наукових роботах та підручниках з адміністративного права досить детально розглядали ознаки громадських організацій, їхню класифікацію, функції, внутрішні та зовнішні відносини громадських організацій, адміністративно-правовий статус, державне регулювання діяльності, повноваження у сфері державного управління, гарантії діяльності тощо.
Радянському адміністративному праву був притаманний широкий підхід до розуміння поняття «громадські організації», який можна ототожнити з поняттям «об’єднання громадян», яке використовується у сучасній адміністративно-правовій науці та вітчизняному законодавстві, оскільки під громадськими організаціями розумілись широке коло суб’єктів адміністративного права: Комуністична партія РСРС, кооперативні організації, самодіяльні організації, громадські органи, які не вважаються сучасними вченими різноманітних правових наук громадськими організаціями. Загальні ознаки сучасних професійних правничих громадських організацій України подібні ознакам лише одного виду радянських громадських організацій, а саме масовим громадським організаціям.
Характерною особливістю цього періоду слід відзначити надзвичайно широке державне регулювання діяльності громадських організацій. Аналіз наукових праць радянських вчених-адміністративістів, присвячених державному регулюванню діяльності громадських організацій свідчить, що значна увага приділялася як традиційним питанням: державної реєстрації громадських організацій, державної регламентації правового статусу громадських організацій, державного контролю та припинення їхньої діяльності, проте й питанням, пов’язаних з повноваженнями державних органів щодо безпосереднього керівництва діяльністю громадських організацій (наприклад, державному керуванню діяльності корпоративних організацій, яке забезпечувало їх включення до загальної системи планової соціалістичної економіки [2, c. 73]). Широке державне регулювання діяльності радянських громадських організацій існувало при наявності широкого спектру повноважень громадських організацій у сфері державного управління.
Незважаючи на відсутність наукових досліджень, присвячених державному регулюванню створення та діяльності професійних правничих громадських організацій у зв’язку з непоширеністю їхньої діяльності у радянський час та специфіку радянської забарвленості науки адміністративного права, наукові праці радянських вчених-адміністративістів заслуговують великої уваги, оскільки саме вони забезпечили створення ґрунтовного саме теоретичного фундаменту для подальших наукових досліджень адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності громадських організацій та їхніх різноманітних видів.
Література:
1. Віхляєв М. Ю. Професійні правничі громадські організації як суб’єкт адміністративно-правових відносин: поняття, ознаки, класифікаційний розподіл / Михайло Юрійович Віхляєв // Митна справа. – 2009. – № 5, ч. ІІ. – С. 109-115.
2. Еропкин М. И. Советское административное право. Учебник для средних юридических заведений / М. И. Еропкин, А. П. Клюшниченко. – М.: Юрид. лит. – 1979 г. – 312 с.
e-mail: vikhliaievm@gmail.com
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
