Забезпечення апеляційного оскарження рішень суду є однією із найважливіших засад судочинства в Україні, вихідним принципом адміністративної юстиції, гарантією дотримання конституційних прав та свобод громадянина в Україні. Реалізація цих принципів знаходить своє відображення у статтях 7, 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), які закріплюють відповідний принцип судочинства та у главі І «Апеляційне провадження» розділу ІV КАС України «Перегляд судових рішень» [1], яка детально закріплює право на апеляційне оскарження, строки та порядок апеляції в рамках зазначеного процесу. Враховуючи вплив зазначених принципів та засад судочинства на процес утвердження режиму законності та втілення у життя ідеалів правової держави в Україні, постає нагальною необхідністю науково-пошукова, науково-дослідна робота саме у сфері підвищення рівня ефективності та оптимізації процедури реалізації конституційних прав людини і громадянина на оскарження судових рішень, особливо у взаємовідносинах із органами публічної адміністрації, і саме апеляція в рамках адміністративно-судочинського процесу потребує свого детального та фундаментального дослідження, як дієвий спосіб захисту порушених прав.
Серед кола вчених, які детально аналізували правові засади адміністративного судочинства, можна назвати Н.В. Александрову. О.М.Бандурко, О.А. Банчука, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, Л.Р. Білу, Т.О.Гуржія, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, І.Б. Коліушка, Т.О. Коломоєць, В.К.Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіду, Р.С. Мельника, О.М. Пасенюка, В.Г. Перепелюка, А.В. Руденка, В.С. Стефанюка, М.М.Тищенка, О.І. Харитонову, В.І. Шишкіна та інших. Однак слід зазначити, що, незважаючи на актуальність означеної проблематики, дослідженню питань апеляції в адміністративно-судочинському процесі вчені-адміністративісти достатньої уваги не приділяли, вивчаючи їх лише в розрізі загального аналізу засад та порядку адміністративного судочинства.
Загальний огляд апеляції в адміністративно-судочинському процесі дозволяє виявити її окремі риси та ознаки, зокрема такі:
апеляційна перевірка рішень суду першої інстанції є гарантією здійснення права на судовий захист;
апеляційна скарга, як правило, подається на рішення суду, яке не набрало законної сили (на практиці трапляються й випадки оскарження рішення, що набрало законної сили, наприклад, коли особа, яка не брала участі у розгляді справи, хоча суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов’язки, оскаржує рішення суду першої інстанції після спливу строку на апеляційне оскарження, оскільки вона не було належним чином повідомлена і взагалі не знала і не могла знати про розгляд справи, за таких обставин така особа звертається до апеляційного суду із клопотанням про відновлення пропущеного строку на оскарження і апеляційною скаргою);
справа за апеляцією передається на розгляд суду вищого рівня, який перевіряє законність і обґрунтованість постанов і ухвал суду першої інстанції, виправляє допущені помилки і формує судову практику;
оскарження обумовлене неправильним встановленням судом першої інстанції фактичних обставин, неправильним застосуванням законодавства або неповним наданням сторонами матеріалів;
предмет процесу залишається незмінним: апеляційний суд розглядає лише вимоги, заявлені у суді першої інстанції. Разом із тим суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи [1; 2, с. 421];
об’єктом перегляду в порядку апеляції можуть бути питання фактів (як то правильність, об’єктивність та повнота оцінки судом першої інстанції доказів і встановлення фактів) і питання права (як то правильність застосування судом першої інстанції матеріальних і процесуальних норм);
апеляція в справі допускається лише один раз.
Викладене дозволяє дійти висновку, що апеляція в адміністративно-судочинському процесі це – врегульований Кодексом адміністративного судочинства України порядок оскарження фізичною чи юридичною особою (апелянтом) рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня, порядок перегляду такого рішення, яке на думку апелянта прийняте на підставі неправильного та неповного встановлення фактичних обставин справи, або з підстав невідповідності рішення вимогам матеріального і процесуального права, з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечення права на судовий захист та дотримання принципу законності під час правосуддя.
Література:
1. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, 37. – Ст. 446.
2. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / За заг. ред. Оксани Володимирівни Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
