Транспорт є однією з найважливіших галузей економіки України. Найбільш мобільним засобом доставки пасажирів і вантажів є автомобільний транспорт. Автомобільний транспорт – важлива складова економічного потенціалу країни, на нього покладено роль захисника життя, здоров’я та соціального забезпечення громадян. На автомобільному транспорті та в обслуговуючій сфері задіяно 1,5 млн. працівників [1, C.25-28].
Сьогодні чимало спорів та правових дискусій точиться навколо договору зберігання транспортних засобів та його правових наслідків. Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення про організацію місць зберігання автомобільних транспортних засобів на відповідній території та здійснюють контроль за їх діяльністю відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт». Згідно зі ст.977 ЦК України, за договором зберігання транспортного засобу в боксах, гаражах та на спеціальних стоянках зберігач зобов’язується не допустити проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.
Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном). За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату[2, C.68].
Захист автомобільних транспортних засобів від використання без відома їх власників (користувачів) здійснюється ними шляхом зберігання цих засобів у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.
Загалом, сьогодні в Україні автостоянка – це здебільшого огороджена звичайним металевим парканом частина приміської території з кількома прожекторами та охороною. На території автостоянки забороняється перебування інших осіб. Відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил та інших вимог несуть відповідальність працівники автостоянки. Найчастіше на стоянці працює лише один охоронець, причому нерідко це особа похилого віку, з вадами зору та реакції тощо[4, C.12-13]. А відповідно якість здійснення охорони на більшості автостоянки є досить сумнівною. Транспортні засоби, що знаходяться на автостоянках, мають бути зачинені на замки, зняті з гальм та передач, і зафіксовані від неконтрольовано руху. Більшість власників автотранспортних засобів взагалі не знають правил зберігання автотранспортних засобів, а подекуди - навіть не здогадуються про їх існування. Власник автотранспортних засобів для огляду черговому працівнику, і після належного оформлення повинен поставити його на місце зберігання, зафіксувавши від неконтрольованого руху. Клієнт автостоянки зобов’язаний у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового, скласти письмову заяву в двох примірниках та отримати на своєму примірнику відмітку чергового про одержання заяви. Таким чином, переважна частина обов’язків з охорони автотранспортного засобу фактично покладена на його власника.
Зберігання транспортних засобів, володільцеві транспортного засобу, який перебуває в нетверезому стані, в’їзд на автостоянку та виїзд з неї забороняється.
Як склади тимчасового зберігання можуть використовуватись відповідним чином облаштовані складські приміщення, резервуари, криті чи відкриті майданчики, призначені для зберігання транспортних засобів. Дозвіл на їх використання як складів тимчасового зберігання надається митними органами, в зоні діяльності яких розташовані такі приміщення, резервуари, криті чи відкриті майданчики, у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Допускається розміщення транспортних засобів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, на складах митних органів[3, C. 24-27].
Транспортні засоби з моменту пред’явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах тимчасового зберігання. Відповідальним перед митними органами за втрату чи пошкодження транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового зберігання, є власник складу тимчасового зберігання. За видачу без дозволу митного органу транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового зберігання відповідальність несе його власник.
З усього наведеного можна зробити висновок, що чинне українське законодавство, що здійснює захист щодо зберігання автотранспорту, має чимало прогалин і потребує змін. Для забезпечення захисту транспортного засобу в боксах, гаражах та на спеціальних стоянках необхідно закріпити обов’язок встановлення на їх території відеокамер. Таким чином, факт проникнення на територію сторонніх осіб буде одразу зафіксований відео спостереженням. Хочеться сподіватись, що вже в недалекому майбутньому українське законодавство зможе забезпечити ефективний захист прав автотранспортних засобів.
Джерела:
1. Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Транспортна логістика: - К. : Центр учбової літератури, 2008. – 224с.
2. Цивільний кодекс: Офіц. видання. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 160с.
3. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 року// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №11.
4. Постанова КМУ від 22 січня 1996р. №115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках»
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter