Перші ломбарди виникли ще в XV ст. у Франції – їх засновниками стали лихварі з італійської провінції Ломбардії. Пізніше подібні установи поширились в інших країнах Європи. Основною сферою діяльності ломбардів на початкових етапах розвитку було надання лихварського кредиту, за користування яким стягувались високі відсотки. Починаючи з XVI ст. ломбарди створюються органами міського самоврядування, що було одним із заходів державної боротьби проти лихварства. У нашій країні вони виникли на початку 20-х років.
Нині основою спеціалізації ломбардів є надання споживчого кредиту фізичним особам під заставу рухомого майна, яке можна легко реалізувати.
Статею 1 проекту Закону України «Про ломбарди і ломбардну діяльність» передбачено, що ломбард – це небанківська фінансова установа, що провадить діяльність з надання фізичним особам фінансових кредитів під заклад, із зберігання речей та супутню діяльність (ломбардна діяльність).
Позичальник зберігає право власності на заставлене в ломбарді майно протягом певного періоду. Це право підтверджується заставною квитанцією або іншим документом, який засвідчує факт внесення того чи іншого майна в заставу та по суті замінює кредитний договір. У тому разі, якщо кредит не буде повернено в строк, ломбард має право реалізувати заставлене майно, виручка за яке має компенсувати суму боргу разом з нарахованими відсотками.
Ломбарди готові видати кредит під заставу золота, столового срібла, платини і діамантів, побутової техніки, мобільних телефонів, фотоапаратів, годинників, а в окремих випадках – навіть автомобілів, гаражів або квартир. Кожна річ, прийнята в заставу ломбардом, повинна бути застрахована на свою повну вартість.
Виходячи з даних досліджень соціальних служб, частка кредитів, наданих під заставу рухомого майна в 2009 р., зросла порівнюючи з 2008 р. більш ніж як у два рази. Кризова ситуація у країні змушує населення все частіше звертатись до кредитних установ залишаючи своє майно під заставу. Останнім часом спостерігається тенденція експансії ломбардами ніші ринку кредитування; для застави обирається найбільш ліквідне майно.
На сьогодні при захисті речей у ломбарді виникає чимало проблем – у першу чергу це спричинене тим, що для злочинців ломбард становить собою «ласий шматочок», місце наживи, адже там можуть зберігатися не тільки значні грошові суми, вироби з дорогоцінних металів, побутова техніка, а й унікальні речі, що мають велику мистецьку цінність. По-друге, втрата чужого майна чи його пошкодження впливатиме на імідж та бізнес перспективи цієї установи. По-третє, зберігання окремих речей (значною мірою це стосується антикваріату) потребує дотримання особливих норм (підтримання відповідного рівня вологи в приміщенні, спеціальне освітлення, температура повітря).
Ст. 10 законопроекту «Про ломбарди і ломбардну діяльність» передбачено ряд основних функціональних зобов’язань ломбарду, таких як:
забезпечення схоронності предмета закладу.[3] Так, наприклад, Законом України «Про ліцензування» встановлюється, що суб'єкт господарювання, що здійснює торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинен: забезпечити торговельні приміщення спеціальним торговельно-технологічним обладнанням (системи тривожної сигналізації, замки високої безпеки, захисні двері та скло, сховища зберігання цінностей, двері сховищ, сейфи) та торговельним інвентарем, що створюють необхідні умови для зберігання, підготовки до продажу, демонстрації та продажу ювелірних та побутових виробів; забезпечити торговельні та складські приміщення системою охорони та протипожежної безпеки.
Норми охорони об’єктів специфіковані у стандартах України. А саме, засоби безпечного зберігання, опір зламуванню та несанкціонованому відмиканню описано у ДСТУ 4012.3-2007[1]; захисне скління – у ДСТУ EN 356:2005[2];
страхування предмету закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця, якщо інше не передбачено договором;
утримування предмету закладу належним чином, несення відповідальності за нього у разі, коли немає доказів, що втрата, пошкодження або загибель предмета закладу сталися внаслідок непереборної сили; у разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження предмета закладу змінити спосіб, місце та інші умови його зберігання, не чекаючи відповіді заставодавця.
Стаття 978 Цивільного Кодексу (далі ЦК) України встановлює, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. [5] Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.[4]
В свою чергу охоронці як працівники повинні мати спеціальну підготовку, відповідально та сумлінно ставитись до своєї роботи, знати охоронювані об’єкти їх особливості, сприяти захисту майна. Згідно зі ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі професійний зберігач, відповідає на загальних підставах.
Обговорюючи проблеми захисту речей у ломбарді йдеться не тільки про можливість їх викрадення, а про відповідні умови їх зберігання. Перш за все необхідно ознайомитись з нормативними актами, інструкціями, правилами, що регламентують зберігання речей, які потребують особливих умов зберігання. Згідно зі статтею 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. До таких заходів може відноситись уникнення допуску джерел можливого пошкодження охоронюваного предмету, введення спеціального режиму захисту майна, підтримання необхідних умов для збереження речі. Адже нехтування дотриманням таких вимог, заходів може призвести до пошкодження майна, і як наслідок – притягнення до відповідальності зберігача та неочікуваний і небажаних втрат поклажодавця.
Отже, проблема забезпечення збереження майна у ломбарді є досить актуальною і включає в собі низку нюансів, особливо зважаючи на те, що їхня кількість стрімко зростає у нашій країні. Поява проблеми потребує пошуку способів її кардинального вирішення. Таке завдання поставлено не тільки перед представниками правоохоронних органів, а й законодавця зокрема.
Що стосується правоохоронної системи, то діяльність її органів повинна бути зосереджена на створенні нових механізмів захисту, використання сучасних, потужних технологій, що можуть встояти перед хитрістю і майстерністю будь якого злочинця, передбачати можливі недоліки систем безпеки та усувати їх.
Економічна криза, що виникла стала підґрунтям до стрімкого зростання злочинності, видозміні деліктів, їхній не прогнозованості, такі зміни у суспільстві повинні відобразитись у змісті нормативно – правових актів – посилити санкції правових норм, чим сприяти попередженню протиправної поведінки серед громадян.
Література:
1. ДСТУ 4012.3-2007 Засоби безпечного зберігання. Замки високої безпеки. Вимоги, класифікація та методи випробування на опір зламуванню та несанкціонованому відмиканню
2. ДСТУ EN 356:2005 Скло в будівництві. Захисне скління. Випробування та класифікація за тривкістю щодо ручного зламування
3. Законопроект «Про ломбарди і ломбардну діяльність»
4. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2т./За відповід. ред.. О.В.Дзери (кер.авт.кол.), Н.С.Кузнецової, В.В.Луця. –К.: Юрінком Інтер, 2005.
5. Цивільний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 40, N 41, N 42, N 43, N 44, ст. 356
e-mail: marjana28@yandex.ru |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
