ПРАВОВА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ БОРОТЬБИ З ЕКОНОМІЧНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ
22.01.2010 11:46
Автор: Шарий Юрій Анатолійович, здобувач кафедри адміністративного та господарського права юридичного факультету Запорізького національного університету
Досліджуючи діяльність Державної служби боротьби з економічною злочинністю (далі - ДСБЕЗ) як складової частини кримінальної міліції системи Міністерства внутрішніх справ, насамперед слід визначити правову основу діяльності ДСБЕЗ. Правовою основою вважається сукупність нормативно-правових актів, які встановлюють поняття, правовий статус, структуру, права і обов’язки, функціональне призначення, відповідальність тощо. Нормативно-правовий акт – це офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин [1, с. 313]
До нормативно-правових актів, що визначають державну політику у питаннях боротьби з економічною злочинністю, входять засновані на конституційних засадах юридичні норми всіх трьох гілок державної влади (законодавчої, виконавчої та судової): Закони та Постанови Верховної Ради України, Укази та Розпорядження Президента України, Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України, Постанови Пленуму Верховного суду України.
Система нормативних актів України щодо зазначеної проблематики концептуально поділяється на дві підсистеми: норм прямого регулювання та норм опосередкованого регулювання.
В сучасному законодавстві України системоутворюючими нормативними актами щодо прямого регулювання боротьби з економічною злочинністю, як інституції публічного права, можна вважати Конституцію України [2], Кримінальний [3] та Кримінально-процесуальний [4] кодекси України, Кодекс про адміністративні правопорушення [5], Кодекс адміністративного судочинства [6], Цивільний [7] та Цивільний процесуальний кодекс [8], Господарський [9] та Господарський процесуальний [10] кодекси, Закони України “Про міліцію” [11], “Про Службу безпеки України” [12], “Про державну податкову службу в Україні” [13], “Про оперативно-розшукову діяльність” [14], „Про прокуратуру” [15], „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” [16], „Про боротьбу з корупцією” [17], „Про державну службу” [18], „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” [19], „Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ” [20], Укази Президента України „Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України” [21], „Про заходи щодо реформування системи органів Міністерства внутрішніх справ України” [22], Постанова Кабінету Міністрів України „Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю”[23], Наказ МВС України „Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця” [24] та інші нормативно-правові акти та міжнародно-правові угоди, учасником яких є Україна.
Серед вказаних правових актів найвищу юридичну силу має Конституція України. Це закон прямої дії, який застосовується на всій території країни.
Конституція України закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Чільне місце у правовій основі діяльності ДСБЕЗ посідає Кримінальний кодекс України. Саме його норми визначають, яка дія або бездіяльність є злочином, як його слід кваліфікувати, які ознаки класифікації злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі, а також встановлюють підстави кримінальної відповідальності за готування до злочину, замах на злочин і конкретні склади злочинів тощо.
Важливим складником правової основи діяльності ДСБЕЗ є Кримінально-процесуальний кодекс України, норми якого визначають порядок провадження у кримінальних справах.
Суттєві аспекти діяльності ДСБЕЗ регламентуються Законом України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 р., відповідно до якого міліція зобов'язана виявляти, попереджати, припиняти та розкривати злочини, вживаючи з цією метою на підставі і у порядку, передбаченому законом, оперативно-розшукові та профілактичні заходи.
Служба в ДСБЕЗ – це різновид державної служби, що протікає в спеціалізованому органі виконавчої влади і здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами з метою реалізації функцій держави в практичній юридичній діяльності. Вона має всі риси і принципи державної служби як різновиду професійної служби.
Міцну правову основу діяльності ДСБЕЗ становить і Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р., оскільки розкриття тяжких та особливо тяжких економічних злочинів здебільшого досягається лише застосуванням оперативно-розшукових заходів, що відзначаються цим Законом.
У системі МВС України поряд із підрозділами ДСБЕЗ розкриття економічних злочинів, які вчиняються організованими злочинними групами, здійснюють також підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю. Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. детальніше визначає деякі права підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і дещо розширює їх повноваження порівняно з іншими оперативними підрозділами органів внутрішніх справ.
Протидію корупції регламентує Закон України „Про боротьбу з корупцією” від 05 жовтня 1995 р., що окреслює правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.
До правової основи діяльності ДСБЕЗ належить також Закон України „Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 р., де значна увага приділяється організації нагляду прокуратурою за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Принципове значення для правової основи діяльності ДСБЕЗ мають закони України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р. та „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 р. Якщо перший Закон встановлює державний захист безпосередньо працівників ДСБЕЗ та їх близьких родичів від злочинних посягань на їх життя, здоров'я, майно тощо у зв'язку з оперативно-службовою діяльністю працівників, то другий – заходи захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (потерпілі, свідки, експерти, спеціалісти, поняті та інші, а також членів їхніх сімей та близькі родичі).
Постанова Кабінету Міністрів України „Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю” встановлює факт утворення зазначеної служби, визначає поняття, структуру та основні напрями діяльності.
Отже, правову основу діяльності ДСБЕЗ становить досить широке коло нормативно-правових актів, виданих державними органами різних рівнів. Звісно, вони потребують відповідного удосконалення з урахуванням вимог часу, зі зміною форм злочинної діяльності. Слід зазначити, що існує проект Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”. Цей проект визначає головні напрями загальнодержавної політики та статус державних органів, що здійснюють боротьбу з економічною злочинністю, їх функції та правові основи діяльності. Однак, цей проект відкликано 10 січня 2003 року.
Підсумовуючи окреслене вище, слід зауважити, що правова основа діяльності ДСБЕЗ загалом надає можливість вести наступальну, безкомпромісну боротьбу з економічними злочинами. Водночас зміни, які відбуваються в сучасних умовах, та структурна перебудова в економіці, поширеність економічних злочинів, їх суттєвий вплив на економічну та політичну стабільність в Україні потребують подальшого розвитку правової основи боротьби з економічною злочинністю. Зокрема, необхідне прийняття Закону України „Про боротьбу з економічною злочинністю”.
Література:
1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник, пер. з рос. / О.Ф.Скакун. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
2. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
3. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Стор. 1.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
6. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35 (№№ 35-36, 37). – Ст. 1358.
7. Цивільний кодекс України вiд 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
8. Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004 р. – № 40 (№№ 40-42). – Ст. 1530.
9. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 303.
10. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
11. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
12. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
13. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
14. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 1 Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
15. Про прокуратуру: Закон України від 05 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
16. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 11. – Ст. 50.
17. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34, Ст. 266.
18. Про державну службу: Закон України вiд 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
19. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України вiд 22 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 1062.
20. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10 січня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 10.
21. Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України № 1138/2000 від 17 жовтня 2000 року //Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 22.
22. Про заходи щодо реформування системи органів Міністерства внутрішніх справ України: Указ Президента України № 245/2008 вiд 20.03.2008 року // Офіційний вісник Президента України. – 2008. – № 8. – Ст. 28
23. Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю: Постанова Кабінету Міністрів України № 510 вiд 05 липня 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=510-93-%EF&key=4/UMfPEGznhhsSo.ZixCcDNDHdlzksFggkRbI1c
24. Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця: Наказ МВС України № 722 вiд 20 липня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 31. – Ст. 407.
e-mail: yurok009@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
