Неузгодженості та суперечності в законодавчому полі нашої держави створюють стан нестабільності, хаосу, незручності в правозастосовній практиці та ускладнюють, а в багатьох випадках, унеможливлюють реалізацію прийнятих законів. Так, невідповідність окремих приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – Кодекс) нормам, які містяться у Законах України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції» не дає змоги досягти відповідного рівня дисципліни посадових осіб та працівників - суб’єктів правопорушень у сфері захисту економічної конкуренції.
Ряд статей чинного Кодексу (статті 164-3, 166-1 – 166-4) стосуються тих правопорушень у сфері захисту економічної конкуренції, склад яких та (або) відповідальність за які не відповідають положенням законів України «Про захист економічної конкуренції» (стаття 54) та «Про захист від недобросовісної конкуренції» (стаття 20). Водночас, відповідальність за ряд адміністративних правопорушень, які перешкоджають діяльності Антимонопольного комітету України, не відображена у нормах Кодексу (пункт 16 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Застосування адміністративної відповідальності до фізичних осіб (посадових осіб, керівників суб’єктів господарювання, осіб, які займаються підприємницькою діяльністю) за порушення статей 164-3 (недобросовісна конкуренція), 166-1 (зловживання монопольним становищем на ринку), 166-2 (неправомірні угоди між підприємцями), 166-4 (порушення порядку надання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень) на сьогодні втрачає свою актуальність. Зазначене зумовлено тим, що, по-перше, встановлена Законом України «Про захист економічної конкуренції» відповідальність юридичних осіб – суб’єктів господарювання є достатньою з точки зору забезпечення виконання її функцій, по-друге, необхідність встановлення суб’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення (включаючи вимоги до протоколу, порядок розгляду справи) та встановлений строк притягнення до адміністративної відповідальності не відповідають фактичним потребам регулювання у сфері захисту конкуренції і на практиці унеможливлюють застосування такої адміністративної відповідальності.
У той же час, до Кодексу не внесено відповідні зміни щодо перешкоджання діяльності Антимонопольного комітету України, які б відображали певні положення Закону України «Про захист економічної конкуренції». Згідно з приписами статті 54 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктом 16 статті 50 цього Закону, посадові особи органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, працівники суб'єктів господарювання, об'єднань несуть адміністративну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 16 статті 50 Закону створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Слід зазначити, що відповідно до статті 44 Закону України «Про захист економічної конкуренції» працівники Антимонопольного комітету України наділені повноваженнями вилучати чи накладати арешт не на «будь-яке майно», а лише на майно, яке може бути доказом чи джерелом доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Порядок вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації визначений частиною п’ятою статті 44 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Виходячи з характеру порушень, передбачених пунктом 16 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», при вчиненні яких суттєве значення можуть мати саме дії конкретних посадових осіб чи інших працівників суб’єктів господарювання, об’єднань під час проведення органами Антимонопольного комітету перевірки, застосування адміністративної відповідальності щодо працівників цих суб’єктів було б необхідним і одним з ефективних засобів для забезпечення проведення перевірок.
Стаття 54 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює можливість адміністративної відповідальності окремих фізичних осіб (посадових осіб та працівників суб’єктів господарювання та органів влади) за такі правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції як невиконання рішення органу Антимонопольного комітету України, ненадання або надання недостовірної інформації на вимогу органів Антимонопольного комітету України, або створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України і посилається на інші закони, що регулюють адміністративні відносини в Україні та загальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Наприклад, статтею 166-4 Кодексу передбачено адміністративну відповідальність посадових осіб органів влади, органів місцевого самоврядування за неподання інформації або подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню, а також за ухилення від виконання і несвоєчасне виконання їхніх рішень. Необхідно сказати, що в іншій частині стаття 166-4 , як і статті 166-1 – 166-3 Кодексу не діє, оскільки суперечить положенням статей 50, 52, 54 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Існування окреслених колізій у законодавстві унеможливлює у зазначених випадках притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Крім того, у Кодексі відсутні норми, які передбачають повноваження органів Антимонопольного комітету України щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Такі повноваження передбачені пунктом 3 частини першої статті 7, пунктом 2 частини першої статті 13, пунктом 11 частини першої, частиною четвертою, пунктом 3 частини п’ятої статті 14, пунктом 3 частини першої статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (згідно з Законом України від 20 листопада 2003 року № 1294-IV зазначені положення набирають чинності з дня внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що належне застосування адміністративної відповідальності до фізичних осіб за порушення правил економічної конкуренції залежатиме від подальшого удосконалення Кодексу України про адміністративні правопорушення, що створить належну правову основу для запобігання вчиненню відповідних правопорушень.
Література:
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984, додаток до № 51
2. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 50
3. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року № 2210-III (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 12
4. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1996, №36
5. Коментар до Закону України «Про захист економічної конкуренції» на основі порівняльного аналізу з правилами конкуренції. - Європейська Комісія, 2006, видавництво «Альфа-Прайм»
e-mail: nt_kozak@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
