ДЕЯКІ ПИТАННЯ ІСТОРІЇ ТРУДОВОГО СУДУ НА БУКОВИНІ У СКЛАДІ РУМУНІЇ (1933-1940 РР.)
04.02.2010 21:30
Автор: Торончук Іван Желувич, асистент кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
У системі румунських судових органів, які діяли на Буковині у 1918-1940 рр. особливе місце займав трудовий суд. Доцільність вивчення специфіки його організації та діяльності зумовлена відсутністю в сучасній історико-правовій науці спеціальних досліджень з даної проблематики.
З метою розвантаження румунських судів загальної юрисдикції від великої кількості скарг, пов’язаних з порушенням трудового законодавства, румунською владою було прийнято рішення створити в Румунії трудові суди. Їх створення розпочалось із прийняття закону про організацію трудових судів від 15 лютого 1933 р. [8]. Даним законом (ст. 74) передбачалося створення трудового суду й для Буковини у Чернівцях. Розпочав свою роботу Чернівецький трудовий суд 6 липня 1933 р. [6].
Трудові суди створювалися з метою розгляду трудових спорів між суб’єктами трудових правовідносин: роботодавцями (фізичними та юридичними особами, що використовували найману працю (ст. 5)) та найманими працівниками (ст. 7) закону про організацію трудових судів від 1933 р. До юрисдикції трудових судів належали справи, які стосувалися: трудових контрактів і договорів, питань оплати праці, часу відпочинку, стажування, відшкодування завданих збитків, припинення трудових відносин, охорони праці, соціального захисту працівників. Згідно ст. 11, трудові суди розглядали також цивільні позови, сума яких не перевищувала 50000 лей, а в окремих випадках, передбачених законодавством, розглядалися позови і на більші суми. До компетенції трудових судів також належав розгляд справ з питань порушення трудового законодавства, відповідальність за які передбачалася кримінальним законодавством. Трудові суди були підконтрольними голові трибуналу, в чиїй юрисдикції знаходились, та судовим інспекторам апеляційних судових палат або Вищої палати Касації та Правосуддя.
Судді трудових судів призначалися Міністерством юстиції за поданням міністерств праці, охорони здоров’я та соціального захисту. Для виконання суддівських повноважень у трудовому суді до кандидатів висувалася вимога про наявність не менше як трирічного стажу роботи на посаді судді у судах загальної юрисдикції. Призначалися судді терміном на три роки. Головував у трудових судах суддя, який мав найвищий ранг. Він, як голова (шеф) суду, користувався всіма правами, привілеями та виконував усі обов’язки, які покладалися на голів судів загальної юрисдикції. Термін, відпрацьований у трудових судах, зараховувався до суддівського стажу. Оплата праці суддів трудового суду здійснювалося Міністерством юстиції з коштів, перерахованих на утримання даних судів Міністерством праці [7].
До складу Чернівецького трудового суду входило: по двоє суддів, судових секретарів, дрібних державних службовців та представників обслуговуючого персоналу [5, арк. 2, 4, 7]. Організація діловодства у трудових судах здійснювалась судовими секретарями та їх помічниками.
Розгляд справ трудовим судом відбувався у складі судді та засідателів. Кількість засідателів при трудових судах визначалася Міністерством юстиції, а делегувалися вони від підприємств або державних установ за поданням регіональної палати праці. Із загального списку засідателів міністерствами праці, охорони здоров’я та соціального захисту визначалася необхідна кількість, передбачена в межах бюджету. Списки обраних засідателів опубліковувались у часописі румунського парламенту («Офіційному Віснику») із зазначенням адрес та категорій трудових справ, з яких вони могли бути засідателями. Засідателі призначалися терміном на три роки з правом перепризначення, і були зобов’язані виконувати обов’язки до початку роботи новопризначених засідателів. Засідателями могли бути призначені тільки громадяни Румунії, які досягли 25 р., володіли державною мовою, були освіченими, відбули військову службу та відпрацювали не менше року в місцевості, на яку розповсюджувалась юрисдикція відповідного трудового суду. Засідатель трудового суду міг виконувати відповідні зобов’язання до досягнення 60 р. При призначенні засідателі для отримання можливості приступити до виконання своїх обов’язків мали скласти присягу на відкритому засіданні перед головою суду [2]. Засідателі, як і суддя, мали право ставити питання учасникам процесу. У разі невиконання або неналежного виконання засідателем покладених на нього законодавством зобов’язань за вмотивованим поданням голови трудового суду він міг бути оштрафований на суму від 500 до 2000 лей. Право засідателів трудових судів брати участь у здійсненні судочинства гарантувалося законом. Так, у випадку перешкоджання засідателям виконувати покладені законодавством на них повноваження їх працедавцями, вони могли бути оштрафовані на суму від 5000 до 10000 лей.
Трудовий суд розглядав справи у складі одного судді, як голови, та двох засідателів, які обиралися сторонами з відповідного списку, опублікованому в «Офіційному Віснику», якщо інше не було передбачено законодавством. Розгляд кримінальних справ, пов’язаних із порушенням трудового законодавства, що підпадали під юрисдикцією трудових судів, здійснювалася без участі засідателів.
Судові засідання проводилися відкрито, крім випадків, передбачених законом. Рішення у трудовому суді приймалися більшістю голосів, але у випадку неможливості отримання більшості суддя сам приймав рішення. Воно оголошувалось у день закінчення розгляду справи або не пізніше трьох днів після цього головуючим на засіданні, присутність засідателів при цьому була необов’язковою.
Головуючий на засіданні стежив за порядком під час засідання, а у випадку злісного його порушення мав право накладати штрафні санкції у розмірі від 500 до 1000 лей або позбавити волі під час того самого засідання за грубе або особливо грубе порушення дисципліни на термін від 15 днів до трьох місяців, або від одного до шести місяців. Рішення про притягнення до відповідальності за порушення дисципліни під час судового засідання можна було оскаржити протягом трьох днів до Чернівецького трибуналу. Діяв трудовий суд у Чернівцях до встановлення тут радянської влади у червні 1940 р.
Загалом, створення у липні 1933 р. трудового суду на Буковині відкрило перед мешканцями краю деякі додаткові можливості захисту гарантованих їм законодавством трудових прав, що було майже не можливим зробити раніше, через перевантаженість загальних судів та віднесення даної категорії справ до другорядних.
Література:
1. Державний архів Чернівецької області / Ф. 284, оп. 2, спр. 1, арк. 47.
2. Державний архів Чернівецької області / Ф. 284, оп. 2, спр. 2, арк. 19.
3. Державний архів Чернівецької області / Ф. 284, оп. 2, спр. 4, арк. 36.
4. Державний архів Чернівецької області / Ф. 284, оп. 2, спр. 9, арк. 16.
5. Державний архів Чернівецької області / Ф. 284, оп. 2, спр. 13, арк. 23.
6. Circumscripţiile judecătoriilor de muncă, Decret № 2113 // Monitorul Oficial № 166, 22 iulie 1933.
7. Lege privitoare la numirea magistraţelor de la judecătoriile de muncă, Decret № 991 din 1933 // Monitorul Oficial № 83, 8 aprilie 1933.
8. Legea pentru înfiinţarea şi organizarea jurisdicţiei muncii, Decret №. 341/933 // Monitorul Oficial №38, 15 februarie 1933.
e-mail: CNY.LEX.UA@bigmir.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
