У кримінальній практиці досить часто трапляються випадки, коли в одному злочині беруть участь дві або більше особи, які діють узгоджено і спрямовують свої сили на досягнення єдиного результату. У таких випадках виникає питання про співучасть у злочині.
Відповідно до ст. 26 КК України, співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину [2].
Закон (ст. 28 КК) передбачає чотири види злочинних спільнот: 1) група без попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організовані група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попередньої змови, кількість учасників та ступінь їх зорганізованості [2].
Група осіб без попередньої змови – це два або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч. 1 ст. 28 КК) [2].
Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку виконання об'єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути незнайомими між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем уже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби й знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно.
Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови між членами такої групи під час виконання ними об'єктивної сторони злочину. Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у т. ч. посткримінальну) поведінку тощо [4, с. 99].
Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК) [2].
Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь – означає дійти згоди щодо його вчинення до по¬чатку виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Вона повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо [4, с. 99–100].
Хоча вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб як форма співучасті є традиційною для вітчизняного кримінального права, у її тлумаченні як у теорії, так і у правозастосовчій діяльності, немає повної одностайності. Ця проблема не знята із закріпленням у новому КК України визначення даної форми спільного вчинення злочину. Залишаються, зокрема, нез'ясованими питання про види співучасників, які можуть брати участь у спільному вчиненні злочину, про характер виконуваних ними функцій, про співвідношення даної форми спільного вчинення злочину із іншими, передбаченими у ст. 28 КК України.
Спірним у теорії є питання щодо характеру ролей, які можуть виконуватися співучасниками у даній формі співучасті. З цього приводу висловлено декілька різних думок: одні автори вважають, що у групі осіб за попередньою змовою можливе лише співвиконавство; інші – у цій групі можливий і розподіл ролей [5].
У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено, що злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину [3].
Таким чином, учасники вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл ролей між співучасниками, кожен з яких виконуватиме певні функції. Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчиняють вбивство за попередньою змовою, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучасникові зброї безпосередньо при вчиненні вбивства, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо [4, с. 100].
Отже, основною відмінністю між злочинами, вчиненими групою осіб та злочинами, вчиненими групою осіб за попередньою змовою, є наявність попередньої домовленості між співучасниками. Така домовленість підвищує суспільну небезпеку вчинюваного злочину, адже зростає можливість доведення його до логічного завершення, підвищуються шанси винних приховати знаряддя і сліди злочину, а також предмети, здобуті злочинним шляхом. У винних з'являється більше можливостей ухилитися від відповідальності, приховатися від слідства, завадити йому.
Звідси, така форма співучасті, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, має підвищену суспільну небезпеку порівняно із вчиненням злочину групою осіб. При цій формі співучасті: по-перше, посилюється реальна загроза об'єкту, що охороняється; по-друге, створюються умови для вчинення злочину протягом відносно тривалого періоду часу і спричинення значної шкоди; по-третє, ускладнюється пошук злочинців і попередження їх подальшої злочинної діяльності. Вчинення злочину за попередньою змовою, за наявності названих специфічних ознак, є своєрідною передумовою для виникнення стійких злочинних об'єднань, що отримали у науці назву організованих злочинних угруповань.
Джерела:
1. Конституція України: прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. –1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 лют. 2009 р.: (відповідає офіц. текстові). – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 188 с.
3. Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 // [електронний ресурс] – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua.
4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
5. Ткаченко В. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб як форма співучасті. // Право України. – 2007. – № 6. – С. 115–118.
e-mail: pro_nr@kymu.edu.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter