ХАРАКТЕРИСТИКА ВОЛОДІННЯ ЯК РЕЧОВОГО ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО ЗА ЧИННИМ ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ НІМЕЧЧИНИ
08.02.2010 21:28
Author: Нікітін Артем Олегович, курсант факультету з підготовки слідчих Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
[Civil and domestic law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law]
Набуття чинності новим цивільним кодексом України поставило перед юристами ряд складних і важливих питань щодо тлумачення сутності, а також застосування на практиці окремих положень цього нормативного акта. Особливого значення ця проблема набула в контексті визначення цивільно-правових способів захисту окремих обмежених речових прав на чуже майно.
Складність застосування відповідних норм Цивільного Кодексу України (далі – ЦКУ) обумовлюється відсутністю логічно обґрунтованої концепції щодо розуміння юридичної природи цивільно-правового інституту володіння.
У цьому сенсі заслуговує на увагу аналіз досвіду правотворення у країнах розвинутих демократій, особливо Німеччини, цивільне уложення якої слугувало ідеальним взірцем для укладачів чинного ЦКУ.
В основі Німецького Цивільного Уложення (далі – НЦУ) лежить теорія володіння, сформульована німецьким вченим Р. фон Ієрингом. Згідно з нею володіння – це передусім фактичне панування особи над річчю; вольова складова володіння не наголошується. Реальне панування над річчю передбачає наявність такого компонента як animus possidendi. Розмежування таких понять як володіння та держання не проводиться.
У НЦУ § 854 (1896 р.) було закріплено: „Володіння річчю набувається досягненням фактичного панування (влади) над річчю”[1, 198]. Визначення володіння в НЦУ нагадує норму ч.1 ст.397 ЦКУ: „Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе” [2, 133]. Але схожість формулювань не дає змоги говорити про повну ідентичність цих інститутів в Україні й Німеччині, завдяки наявності різниці у їх назві: в Німеччині – це володіння, в Україні – право володіння. Сучасна цивілістична доктрина Німеччини певною мірою протиставляє інститут володіння інституту права власності. Про це свідчить не тільки структура самого НЦК, де спочатку розглядаються відносини володіння, а потім відносини власності, а й словесний вияв: НЦК щодо відносин володіння не вживає поняття право володіння; щодо відносин власності використовується термін право власності. Володіння сприймається не як право, а як певний факт, який фіксує та підтверджує певний стан речей. Право власності та володіння протиставляються один одному як право і факт. Такий підхід розширив сферу застосування інституту володіння і дозволяє виокремити такі види володіння як безпосереднє та опосередковане володіння. Згідно з §§854,868 НЦК безпосереднім володільцем визнається та особа, котра володіє річчю як користувач, орендатор, наймач, зберігач. На підставі подібних правовідносин вона має право/ зобов'язана стосовно іншої особи тимчасово володіти певною річчю. Ця інша особа також визнається володільцем, але вже опосередкованим. Виникає ситуація, коли безпосередній володілець одночасно концентрує в своїх руках і право володіння, і можливість здійснення фактичного панування над річчю, а опосередкований володілець, хоча і зберігає за собою право володіння як таке, проте не може ним скористатися протягом певного строку, визначеного змістом правовідносин між безпосереднім та опосередкованим володільцями.
Принциповим кроком до зміцнення інституту володіння в НЦУ стало визнання права всіх володільців на захист їх володіння, що знайшло закріплення в § 869: ”Право на захист володіння від третіх осіб насамперед має безпосередній володілець; якщо ж він не бажає чи не може здійснювати захист, володіння надається опосередкованому власнику. При цьому, у разі виникнення конфлікту щодо володіння між самими володільцями, перевага у захисті надається безпосередньому володільцю”[1, 287].
Література:
1. Гражданское процессуальное уложение Германии. Книга 3. /Перевод с немецкого/. – Москва: Волтерс Клувер, 2006. – 369 с.
2. Цивільний кодекс України. – Харків: Інформаційно-правовий центр «Ксилон», 2007. – 402 с.
e-mail: nekit66@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
