Представництво у суді адвоката є різновидом договірного представництва, що тягне за собою те, що це представництво повинно ґрунтуватися на підставі взаємного волевиявлення щодо обсягу повноважень, прав, меж дії процесуального представника у цивільному процесі щодо захисту цивільних прав та інтересів особи [1].
Матеріально-правовими підставами процесуальних правовідносин адвоката відповідно до ст.42 ЦПК є: довіреність, наявність між довірителем (клієнтом) та адвокатом договору, наявність у адвоката ордеру, який виданий відповідним адвокатським об’єднанням.
З приводу документів, які посвідчують повноваження адвоката у цивільному судочинстві ми приєднуємося до думки С.Я.Фурси, Є.І.Фурси про те, що «такий стародавній документ, як ордер, не повинен мати застосування у ЦПК, оскільки він не передбачений ні у Законі України «Про адвокатуру», ні у ЦК, з його змісту неможливо встановити повноваження представника».
Оскільки представництво адвоката є одним із випадків представництва, то відповідно до ЦК воно повинно ґрунтуватися на договорі. Наприклад, клієнт може видати адвокату договір доручення. У такому випадку договір доручення буде опосередковувати відносини представника, для яких характерною є наявність двох видів юридичних зв’язків – внутрішніх та зовнішніх. Для оформлення внутрішнього зв’язку (клієнт-адвокат) застосовується договір доручення, для оформлення зовнішніх (адвокат-треті особи) – довіреність, яку клієнт видає адвокатові. Слід зазначити, що довіреність видається на основі договору доручення, тому вона не повинна суперечити йому.
Таким чином, на підтвердження своїх повноважень адвокат повинен надавати або довіреність, або ж договір, у якому чітко були б зазначені права та обов’язки адвоката, оплата його праці і доцільно було б зазначати здатність адвоката представляти інтереси довірителя (або клієнта) в апеляційному та касаційному провадженнях, та посвідчення адвоката.
Відповідно до норм ЦПК, на підтвердження повноважень адвоката, який діє в складі адвокатського об’єднання, слід подавати договір, який може бути укладений між клієнтом та самим адвокатом, у випадку, якщо ж договір укладається між клієнтом та адвокатським об’єднанням, то адвокат повинен надати суду такі документи: договір доручення з клієнтом або ордер, виписаний на підставі цього доручення, посвідчення адвоката, та документ, який підтверджує трудові стосунки адвоката з адвокатським об’єднанням, адвокатською фірмою. На практиці можна зустріти документи, що регулюють відносини адвоката з клієнтом, які оформлюються у вигляді угоди про надання правової допомоги [2, с. 200].
Оскільки у ч.6 ст.42 ЦПК зазначено, що фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка заноситься до журналу засідання, тому можливе надання адвокатові повноважень представника таким чином. Але слід зазначити, що у такому разі, по-перше, він зможе користуватися у процесі лише загальними процесуальними правами, передбаченими ст.27 ЦПК, по-друге, це, на нашу думку, не відповідає ст.6 ЗУ «Про адвокатуру», де зазначено, що представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб адвокат може за їх дорученням. Тому якщо буде відсутнє доручення на представництво адвоката, останній у даному випадку буде представляти права та інтереси особи не як адвокат, а як фізична особа. А це тягне за собою відповідні наслідки, наприклад, не можливість адвоката користуватися своїми професійними правами.
На практиці виникають питання, пов’язані із тим, чи повинен адвокат мати, крім договору ще й довіреність. Ця невизначеність викликана тим, що відповідно до ч.2 ст.44 ЦПК, обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. Оскільки довіреність за ЦК видається на підставі договору доручення, то виходячи зі змісту цієї статті, адвокат повинен мати крім договору (доручення) ще й довіреність. Але, на нашу думку, обмеження повноважень представника можуть бути зазначені і у договорі доручення. Тому, вважаємо, що ч.2 ст.44 повинна бути змінена наступним чином: «обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у договорі або довіреності», оскільки відповідно до ЗУ «Про адвокатуру» адвокат представляє прав та інтереси осіб за їх дорученням, а не довіреністю.
Таким чином, документами, які підтверджують повноваження адвоката у цивільному процесі є договір або ордер адвокатського об’єднання, посвідчення адвоката та ряд інших документів, які надаються адвокатом, що діє на підставі його участі в адвокатському об’єднанні.
Література:
1. Лазько Г.З. Правова природа процесуального представництва у цивільному процесі: Автореф. дис….канд. юрид. наук: Київ, 2006.
2. Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. С.Я.Фурси. – К.: КНТ, 2006. – 912 с.
e-mail: palec.85@mail.ru |