1. Спосіб злочину полягає у послідовному вчиненні низки дій, які спрямовані на досягнення бажаного результату й пов’язані з підготовкою, безпосереднім вчиненням і прихованням слідів злочину, і залежать від умов навколишнього середовища, а також психофізіологічних властивостей особи.
2. З метою заволодіння вогнепальною зброєю, у ході підготовки до цього злочину, злочинці ретельно вивчають об’єкт майбутнього нападу: режим роботи підприємства, установи; маршрути, час і засоби пересування; осіб, які мають доступ до засобів озброєння; яким чином організується охорона складів і місць зберігання зброї; наявність технічних засобів захисту й охоронної сигналізації, наявність сейфів і спеціальних захищених сховищ. Для здійснення нападу на такі об’єкти, здобувається зброя, підшукується транспорт, з метою зникнення з місця події й вивозу викраденого, готуються технічні засоби для злому перешкод, виведення з ладу засобів охоронної сигналізації. При цьому розподіляються ролі учасників його злочинної діяльності, обирається найбільш зручний для заволодіння час, продумуються місця приховування викраденого, канали збуту зброї.
3. Способи заволодіння можуть бути різноманітними, однак у діях певних злочинних груп спостерігається стійка повторюваність, залежно від об’єкта нападу. Так, у випадку проникнення на охоронюваний об’єкт, як правило, усуваються особи, які здійснюють охорону. При проникненні в технічно захищене сховище вживаються заходи виведення з ладу охоронних сигналізацій і злом перешкод, сховищ (стін, дверей, сейфів і т.ін.). Спосіб проникнення відображає характерні ознаки злочинних дій і значною мірою визначає процес їх розвитку. За способом проникнення на місце розкрадання можна встановити окремі властивості особи злочинця, зокрема, наявність професійних навичок і злочинного досвіду, антропометричні і фізичні дані, ступінь поінформованості злочинців про умови зберігання, час й порядок одержання, видачі й обліку зброї. Для конкретних способів проникнення характерні певні механізми утворення слідів, встановлення яких у процесі розслідування дозволяє робити висновок про знаряддя злому й нерідко про особу злочинця.
4. Проникнення на об’єкт розкрадання може здійснюватися як з подоланням перешкод, так і без цього, тобто вільним доступом. Значна частина розкрадань вчиняється з проникненням у приміщення сховища, і як правило з подоланням перешкод. Злом здійснюється шляхом виривання дужки замка, виставлення ґрат за допомогою знаряддя у вигляді важеля (лома, викрутки, монтування, ножа, гайкового ключа чи лещат); перепилювання дужки ножівкою, пилкою; шляхом віджиму ригеля врізного замка або віжиму частин верхньої грані короба в контрольному навісному замку. Рідше злом шляхом проломів у стіні чи стелі, у даху з наступним проникненням на горище або шляхом розбору цегельних кладок стін (цей спосіб злому вимагає більших фізичних зусиль, часу, залучення додаткових учасників, чинить багато шуму). До проникнень, які вчиняються з подоланням перешкод, умовно можна віднести й такий, досить розповсюджений спосіб, як розкриття запірного пристрою ключами, викраденими в посадових осіб, у тому числі під різними приводами, а також ключами, залишеними без догляду. Третина розкрадань із проникненням, вчиняється вільним доступом і, як правило, через залишені незамкненими вікна й двері.
5. Поширеними є й такі способи заволодіння вогнепальною зброєю, як грабежі й розбійні напади. У механізмі таких злочинів можна виділити три основних етапи: зближення злочинця з жертвою, взаємодія їх між собою й наступні дії злочинця. Для першого етапу характерні такі прийоми: використання різних приводів, які відволікають увагу й дозволяють підійти досить близько, напад позаду, з укриття. Другий етап полягає у застосуванні прийомів нейтралізації спроб жертви до опору, а саме: заподіяння тілесних ушкоджень, вбивство, зв’язування, погрози й інші. Ці прийоми нерідко використовуються в комбінації, наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень, зв’язування, погрози. З метою впливу на жертву, для придушення опору найчастіше використовується заподіяння тілесних ушкоджень, це, як правило, удари в голову, груди й живіт. Під час нападів злочинцями використовується вогнепальна і холодна зброя, серед якої бувають обрізи, заточені металеві пластини («затчки»), молотки, сокири, камені, ціпки. У більшості нападів злочинці готували зброю заздалегідь, в інших випадках використовувалися знаряддя, знайдені на місці вчинення нападу.
6. Дії по прихованню причетності до злочину виконуються, як правило, на всіх його етапах: при підготовці, безпосередньому вчиненні й по закінченні злочину. При підготовці злочинці маскують зовнішні ознаки (масками, додатковими аксесуарами, формою співробітників міліції й ін.), готують транспортні засоби для швидкого зникнення з місця події. При вчиненні злочину вживаються заходи, спрямовані на те, щоб не залишити сліди на місці події. По завершенні злочину знищується одяг, предмети, які використовувалися при злочині, підробляються особисті документи, змінюється місце проживання й роботи, нерідко чиниться тиск на потерпілих і свідків, ховається викрадене, знищуються маркирувальні позначення, упакування. Нерідко механічній обробці піддаються внутрішні стінки каналу ствола для позбавлення можливості ідентифікації певного екземпляра зброї.
7. Прийоми приховання злочину, при заволодінні зброєю шляхом зловживання службовим становищем особою, у веденні або під охороною якої перебуває зброя, відрізняються від вищезгаданих. Вони полягають в основному у здійсненні підробок у звітних документах про рух зброї або її комплектуючих.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
