1. Спосіб злочину полягає у послідовному здійсненні низки дій, які спрямовані на досягнення бажаного результату, пов’язані з підготовкою, вчиненням та прихованням слідів злочину і залежать від умов оточуючого середовища, а також від психофізичних властивостей особи. Спосіб злочину безперечно є найважливішим, центральним елементом криміналістичної характеристики, до нього відносяться дії по підготовці, вчиненню й прихованню злочину.
2. Проведений нами аналіз судово-слідчої практики показав, що з метою вчинення незаконного поводження з вогнепальною зброєю, здійснюються певні підготовчі дії, наприклад:
1) при пошуку зброї на місцях колишніх боїв Великої Вітчизняної війни: а) вивчення документальних матеріалів про бойові дії в конкретній місцевості; б) зустрічі з місцевими жителями, які володіють відомостями про місця можливого знаходження бойових трофеїв; в) особиста рекогносцировка місцевості; г) придбання відповідного устаткування, інструментів, майна й одягу; д) залучення робочої сили для розкопок, перенесення зброї; є) запрошення фахівців для реставрації зброї, приведення її в бойову готовність;
2) при організації скупки зброї у військових в місцях зберігання чи перевезення: а) збір відомостей про військові підрозділи, які займаються охороною зброї; б) вивчення особистості військовослужбовців, з метою виявлення осіб, здатних до продажу зброї; в) підбор засобів, шляхів та осіб з метою перевезення зброї в місце її зберігання; г) продумування механізму вилучення зброї із залізничного транспорту, до прибуття його в кінцевий пункт призначення або в самому кінцевому пункті.
3) при саморобному виготовленні зброї: а) вивчення відповідної технічної літератури про виготовлення й ремонт зброї; б) відшукання фахівців, які володіють навичками роботи з металом, точними механізмами, електронікою, використовуваними в сучасній зброї; в) забезпечення фахівців необхідними металообробними верстатами й іншою технікою, необхідної для виготовлення саморобної зброї; г) вибір місцевості, придатної для випробування зброї в реальних умовах і відстріл саморобно виготовленої зброї.
3. Способи вчинення розглянутого злочину в самому широкому кримінально-правовому плані перераховані в ч. 1 ст. 263 КК України. Однак для криміналістики більш важливе значення мають ті конкретні дії, які здійснює злочинець при зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї зброї.
4. Під носінням вогнепальної зброї в широкому змісті мається на увазі збереження й переміщення її особою безпосередньо при собі. Конкретний спосіб носіння вогнепальної зброї визначає механізм следоутворення й орієнтує на місці пошуку слідів носіння такої зброї. У якості криміналістично значимих можна виділити такі: носіння вогнепальної зброї безпосередньо при собі в предметах одягу; носіння в супутніх предметах (сумки, портфелі й т.ін.); зберігання при собі в транспортних засобах.
5. Під виготовленням вогнепальної зброї розуміється створення відповідного предмета. Окремі вчені під виготовленням пропонують розуміти також і ремонт зброї, у результаті якого їй повертаються відповідні бойові властивості, її переробку й пристосування для певних спеціальних цілей, однак у ст. 263 КК України, ремонт визнається окремим способом цього злочину. До дій по підготовці й виготовленню вогнепальної зброї можна віднести виконання відповідних креслень, підшукання необхідних матеріалів, заготовок, інструментів і т.ін. Після цього починається безпосередньо сам процес виготовлення: обробка окремих частин і деталей і складання зброї. У криміналістичному відношенні важливо, що якщо при виготовленні (у вузькому змісті) вогнепальної зброї залишаються одні сліди (креслення, заготовки, стружка, інструменти), то при переробці або пристосуванні — інші (матеріал і форми, частини предмета, який переробляється в зброю). Для ремонту вогнепальної зброї характерна поява нових деталей замість зіпсованих або відсутніх. Виходячи з того, що кожний з перерахованих видів виготовлення вогнепальної зброї самостійно володіє групою слідів, характерних для даного виду, способи виготовлення вогнепальної зброї будуть такими: виготовлення (у вузькому змісті); переробка або пристосування; ремонт.
6. До дій по прихованню слідів виготовлення вогнепальної зброї варто віднести знищення самої виготовленої зброї, а також заготовок, частин, інструментів, матеріалів, креслень і т.ін. Сюди варто віднести замовчування окремих фактів, приховання речових доказів, помилкове повідомлення злочинця про те, що виявлена в нього вогнепальна зброя куплена в незнайомої людини або знайдена.
7. Під збутом вогнепальної зброї розуміється відчуження, передача зброї іншим особам, причому не має значення, чим передача обумовлена. Збут може бути як оплатним, так і безоплатним. Якщо із кримінально-правової точки зору для кваліфікації злочину спосіб збуту не має значення, то для криміналістики це важливо. До відомих способів збуту вогнепальної зброї можна віднести такі: продаж, обмін, дарування, розплата, передача в тимчасове користування. Органи, які ведуть досудове розслідування, і суд часто не з’ясовують справжнє джерело придбання зброї, тому особи, винні в збуті зброї, притягуються до кримінальної відповідальності за ці дії досить рідко. Хоча й можливе затримання особи в момент збуту зброї, але такі випадки рідкі й нетипові.
8. До специфічних способів приховання незаконного поводження з вогнепальною зброєю слід віднести, наприклад такі: а) вилучення зі зброї окремих частин і механізмів, приведення її в несправний стан, що досить легко, без використання спеціальних пристосувань і інструментів, можливо виправити (найпоширеніші дії — видалення з ударно-спускового механізму бойка або видалення з обріза гвинтівки затвора); б) зміна зовнішнього вигляду зброї під побутові предмети (авторучки, тростини, парасолі).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter