ГЛАВА ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТ ВТІЛЕННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА У ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС
03.10.2010 16:32
Автор: Житник Оксана Олександрівна, здобувач відділу історико-правових досліджень Інституту держави та права ім. В.М. Корецького
[Теория и история государства и права. История политических и правовых учений. Философия права]
У вузькому значенні верховенство права в українському державотворенні розглядається як визначене нормами Основного Закону держави, іншими правовими актами, забезпечення дотримання основних прав і свобод людини і громадянина.
Широке розуміння цього поняття закладає основну преференцію: при встановленні правового регулювання виходити за межі розуміння позитивного права і при формулюванні відповідних позицій дотримуватися верховенства моральних норм справедливості.
Конституція України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8).
Розуміння змісту поняття „верховенство права“ було надано в Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп (справа про призначення судом більш м’якого покарання), яке означає „панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України“.
Спираючись на концепцію ідеології державотворення в Україні [1], під поняттям „державотворення“ розуміється система ідей, принципів, норм, установок, ідеалів, цілей, що прийняті для всіх громадян держави і орієнтують їх на забезпечення цілісності і міцності держави, консолідації нації, економічне і культурне піднесення.
В Конституції України задекларовано, що Україна є правовою державою (стаття 1); людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21); кожен має право на повагу до його гідності (частина перша статті 28) тощо.
Главі держави надано конституційні повноваження щодо забезпечення дотримання принципу верховенства права в контексті українського державотворення, які він реалізує, опираючись на положення статей 102, 106 Конституції України, зокрема, звертаючись з посланням до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України (пункт 2), призначаючи всеукраїнський референдум щодо змін до Основного Закону України, проголошуючи всеукраїнський референдум за народною ініціативою (пункт 6), зупиняючи дію актів Уряду з мотивів їх невідповідності Конституції України (пункт 15), а також, зокрема, вирішуючи питання щодо помилування [3], заходів з облаштування осіб, депортованих за національною ознакою та їх нащадків [4], забезпечення гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування [5], притягнення посадових осіб до відповідальності [6], невідкладних заходів з подолання бідності [7].
Однією зі складових принципа „верховенства права“ є те, що „верховенство конституційних норм поширюється на всі сфери державної діяльності, в тому числі і на законотворчий процес. Верховна Рада України, приймаючи закони, не має права допускати невідповідностей щодо будь-яких положень, прямо закріплених в Конституції України“ (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 року № 7-зп у справі про Рахункову палату).
Як зазначає професор П. Рабінович, „забезпечення в Україні верховенства права стає останнім часом однією з найнагальніших проблем вітчизняної юриспруденції - як практичної, так і теоретичної“. На думку науковця, однією з рис „верховенства права“ є гуманістичність праворозуміння, тобто зорієнтованість його в першу чергу на забезпечення природних (загальносоціальних) прав людини, її гідності, її інтересів, що слугує додатковими ілюстраціями слушності положення про те, що сутність, квінтесенція феномена верховенства права - це панування у суспільстві саме прав людини [2].
Отже, підсумовуючи наведене, можна сказати, що одним із основних чинників утвердження в українському державотворенні принципу „верховенства права“ є діяльність глави держави, що має базуватися на забезпеченні загальнолюдського блага, яка направлена на досягнення результату у виді цілісності і міцності держави, консолідації нації, сталого економічного і культурного піднесення.
Література:
1. Постанова Президії Національної Академії наук України
від 10 липня 1997 року № 227.
2. П. Рабінович. Верховенство права в інтерпретації Конституційного Суду України.// електронний ресурс www.lawyer.org.ua.
3. Указ Президента України від 16 вересня 2010 року № 902/2010
„Про Положення про порядок здійснення помилування“//Урядовий кур’єр, 2010 р., № 174.
4. Указ Президента України від 14 травня 2010 року № 615/2010 „Про додаткові заходи з облаштування кримських татар, інших осіб, депортованих за національною ознакою, та їх нащадків, які не повернулися чи повертаються на постійне місце проживання в Україну“// Урядовий кур’єр, 2010 р., № 88.
5. Указ Президента України від 7 лютого 2008 року № 109/2008 „Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування“//Офіційний вісник України, 2008 р., № 10, ст.239.
6. Указ Президента України від 7 лютого 2008 року № 110/2008 „Про притягнення посадових осіб до відповідальності за незадовільний стан роботи зі зверненнями громадян“// Офіційний вісник Президента України, 2008 р., № 5, ст.208.
7. Указ Президента України від 26 лютого 2010 року № 274/2010 „Про невідкладні заходи з подолання бідності“// Офіційний вісник Президента України, 2010 р., № 10, ст.245.
e-mail: ozhitnik@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
