ПРО СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ, ЩО НЕ ПЕРЕДБАЧЕНІ ЦПК УКРАЇНИ
08.12.2010 19:00
Автор: Корольов Віктор Володимирович, асистент кафедри цивільного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Інститут забезпечення позову є мало дослідженим в науці цивільного процесу. Нині відсутні комплексні системні ґрунтовні дослідження учених-процесуалістів, зокрема немає монографічних, дисертаційних досліджень. А це в свою чергу свідчить про актуальність дослідження цього інституту. Окремі аспекти інституту забезпечення позову в порядку цивільного судочинства знайшли свій вагомий аналіз серед низки вчених-цивілістів, процесуалістів та практиків: В. І. Бобрика [1, с. 382-417], Д. Д. Луспеника [2, с. 187-211], Є. І. Фурси, С. Я. Фурси [3, с. 500-511] та інших. Метою нашого дослідження є поглиблення правових знань про способи забезпечення позову, що не передбачені ЦПК України. Відповідно до п. 2 Постанови ПВСУ № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених у ч. 4 зазначеної вище статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили [4]. Крім того, судам слід враховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів. Як приклад останнього у Постанові ПВСУ № 9 наводиться ст. 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка має назву «Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав» [5]. На думку вченого-процесуаліста, практика Д. Д. Луспеника з перелічених в Законі України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) заходів тільки накладення арешту і вилучення всіх примірників творів, щодо яких припускається, що бони є контрафактними, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення може розглядатися як повноцінний спосіб забезпечення позову,тоді як інші, на його думку, скоріше є заходами забезпечення доказів. Автор також зауважує, що «Особи, які мають підстави побоюватись, що подача потрібних для них доказів стане згодою неможливою або ускладненою, мають право просити суд під час розгляду справи або суддю, як до так і після подачі заяви забезпечити ці докази» [2, с. 189]. Проте, вбачається за доцільне норми статті 53 Закону тлумачити дещо по іншому. Зокрема, варто зауважити, що в зазначеній статті Закону передбачено більше способів забезпечення позову, про які згадує доцент Луспеник Д.Д. Так, Закон передбачає такі види забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав: 1) заборона вчиняти певні дії відповідачеві щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права і (або) суміжних прав, до винесення рішення чи ухвали суду а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене Законом використання, а також … (ч. 1 ст. 53 Закону); 2) накладення арешту на примірники творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також … (ч. 2 ст. 53 Закону); 3) огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав (ч. 3 ст. 53 Закону); 4) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, … (ч. 3 ст. 53 Закону); 5) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів … (ч. 3 ст. 53 Закону). Окремі вчені наголошують на ще такому виді забезпечення цивільного позову як відібрання дитини в одного чи обох батьків і передати на виховання іншій особі, передбаченій законом [2, с. 190; 3, с. 503]. Отже, інститут забезпечення цивільного позову має значну кількість аспектів, що потребують наукових обгрунованих підходів щодо його законодавчого забезпечення.
Література: 1. Цивільний процесуальний кодекс України : Науково-практичний коментар / [Бичкова С. С., Білоусов Ю. В., Бірюков І. А. та ін.] ; За заг. ред. С. С. Бичкової. – [2-е вид.]. – К. : Атіка, 2010. – 896 с. 2. Луспеник Д. Д. Розгляд цивільних справ судом першої інстанції / Д. Д. Луспеник. – Х. : Харків юридичний, 2006. – 480 с. 3. Цивільний процес України : академічний курс : підручник / [Фурса С. Я., Фурса Є. І., Гетманцев О. В. та ін.] ; За ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2009. – 848 с. 4. Постанова Пленуму верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=va009700-06&p=12910249757. 5. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3792-12&p=1291024975768666.
e-mail: vkoroli@ua.fm
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
