Рента відноситься до нових цивільно-правових договорів, поява якого пов’язана із переходом України до ринкових відносин. Рента належить до інститутів цивільного права, пов'язаних з відчуженням певного майна за плату (чи безоплатно) з метою отримання стабільного постійного доходу у вигляді рентних платежів. Актуальність даної теми викликана також потребою аналізу механізму правового регулювання правовідносин, які виникають при розірванні договору ренти. Договір ренти в умовах відсутності усталеної судової практики і традицій правового регулювання рентних відносин обумовлює потребу в проведенні їх всебічного цивільно-правового аналізу з метою уникнення правових колізій і належного вирішення проблем застосування. Свого часу проблематика й аналіз цього питання згадується у працях таких вчених, як Апанасюк М. П., Брагінський М. І., Вітрянський В. В., Яворська О. С., Мічурін Є. О. Так, звичайною підставою припинення договірного зобов’язання вважається його виконання боржником належним чином в обумовлений договором строк, час і місце. Договір ренти припиняється тільки після здійснення усіх виплат ренти, із сукупності яких складається зобов’язання ренти. Отже момент припинення договору ренти пов’язується з виплатою останнього рентного платежу платником ренти. Але така підстава щодо припинення договору безстрокової ренти не може застосовуватися в силу його, так би мовити, постійного характеру. По відношенню до безстрокового договору ренти припинення його шляхом виконання неможливе. Скільки б платник безстрокового договору ренти не виконував свого обов’язку періодично виплачуючи ренту, це не приведе до його припинення. Сукупний об’єм усіх виплат ренти в даному випадку є невідомим через невизначеність зобов’язання ренти, яке є тому невизначеним, що невизначений строк договору ренти. Також договір ренти може припинятися як на загальних підставах припинення зобов’язань (глава 50 ЦК України), так і на підставах, спеціально передбачених главою 56 ЦК України. Якщо договір ренти припиняється за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України), то сторони мають визначити на яких засадах буде його припинено й вирішити питання про можливість повернення переданого під виплату ренти майна й повернення (повне або часткове) сплаченої ренти, виплати її одержувачеві компенсації тощо. Одержувач ренти може в будь, який час відмовитися від подальшого її отримання, припинивши тим самим зобов’язання з її сплати прощенням боргу (ст. 605 ЦК України). Однак, якщо рента була встановлення на його користь іншою особою, то у випадку відмови одержувача від своїх прав, ними може скористатися особа, яка встановила ренту. Рентне зобов’язання може бути припинено у зв’язку з передачею відступного одержувачеві ренти (ст. 600 ЦК України). Така підстава є найбільш характерною для припинення договору за яким рента встановлена у формі передачі речей, виконання робіт або надання послуг. Проте ніщо не перешкоджає припиненню договору за цією підставою й у разі , якщо рента встановлена у грошовій формі. Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюється сторонами. Метою такої домовленості є припинення зобов’язання боржника [2]. Договір ренти може бути припинено також на інших підставах, передбачених для припинення зобов’язань, наприклад у зв’язку з неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна з сторін не відповідає. Неможливість виконання розрізняється за часом її виникнення: вона може бути первісною, тобто існувала в момент, коли зобов'язання повинне було виникнути, і наступною, що настала вже в період дії зобов'язання (ст. 607 ЦК України). Припинення зобов’язань передбачено також поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України). Це може відбуватися, як у договірному, так і в спадковому порядку. У договірному порядку договір ренти припиняє своє існування тоді, коли кредитор за договором купівлі – продажу набуває права власності на нерухоме майно, обтяжене рентою. Його припинення у даному випадку зумовлене тим, що зобов’язання ренти має переходити на кожного нового власника цього нерухомого майна. У момент набуття права власності на майно, що обтяжене рентою, обов’язок ренти не переходить на одержувача ренти, а припиняє своє існування раз і назавжди, оскільки саме в цей момент відбувається збіг боржника і кредитора в одній особі. З припиненням обов’язку ренти одержувач ренти втрачає своє право вимоги ренти й перестає бути суб’єктом договору ренти. Таким чином, у договірному порядку збіг боржника й кредитора в одній особі відбувається в момент набуття права власності одержувачем ренти на нерухоме майно обтяжене рентою. З моменту набуття права власності одержувачем ренти на нерухоме майно обтяжене рентою договір ренти припиняється. Рентне зобов’язання може бути припинено й за особливих підстав, зокрема, якщо право на одержання перейде до таких спадкоємців за заповітом, як держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада, іноземна держава, інші суб’єкти публічного права (ст. 2 ЦК України). Та оскільки закон не встановлює правових наслідків на такий випадок вважається, що відповідний обов’язок з платника ренти має зніматися, питання ж щодо права власності на майно передане під виплату ренти підніматись не може. Спадкування одержувачем ренти нерухомого майна, обтяженого рентою на його користь, також означає припинення договору ренти. Як і перед цим, зобов’язання ренти припиняється внаслідок набуття права власності на майно, обтяжене рентою. Договір довічної ренти завжди припиняється смертю фізичної особи. Договір ренти може бути припинений оголошенням фізичної особи безвісно відсутньою або померлою. У випадку, коли оголошена безвісно відсутньою або померлою фізична особа з’явиться, договір довічної ренти може бути поновлений. Припинення договору ренти шляхом викупу - специфічна особливість, яку він успадкував від договору відсоткової позики. У такий спосіб повертається приблизний грошовий еквівалент того, що було взято в позику. Внесенням частини викупу зобов’язання ренти не припиняється до одержання всієї суми викупу, якщо інший порядок викупу не передбачений у договорі [1, с. 17]. Зобов’язання з виплати безстрокової ренти може припинитися також у зв’язку з випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна, переданого під її виплату. Особливий порядок припинення рентних відносин пов’язано законом з розірванням та відмовою від договору безстрокової ренти на вимогу платника або одержувача. Таким чином, дослідивши акти цивільного законодавства можна зробити висновок, що договір ренти може припинятися майже усіма способами припинення цивільно-правових зобов’язань передбачених главою 50 ЦК України.
Література: 1. Апанасюк М. П. Місце договору ренти в системі цивільно-правових договорів // Право і безпека. – 2004.- № 3/1. – С. 35-39. 2. Апанасюк М. П. Договір ренти : Автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2004. – 18 с.
e-meil: martusya_boom@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
