Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями
Проблема вибору методики для здійснення дослідження правової культури є дуже складною та неоднозначною не лише із міркувань доступності та простоти застосування, а й з точки зору філософії та логіки науки.
Виконувана стаття передбачає вивчення тих напрямків державної політики України, що спрямовані на її інтеграцію у співдружність Європейських держав.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор.
Розробка даного поняття проводилася в основному з прикладних позицій без урахування соціально-філософського аспекту означеної проблеми. У силу цього відсутнє комплексне визначення компетентної правової культури, яке відповідало б аксеологіческому змісту даного поняття, розглядало б її в контексті з такими поняттями, як «менталітет», «духовність» і інші, а також характеризувало б її саме як філософське, правове та соціальне явище державно-правової дійсності, не виключаючи при цьому пріоритетного правового змісту даної категорії.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Поняття компетентної правової культура потребує деяких уточнень: розвиток правової культури суспільства немислимо без людини і його діяльності, а правова культура особистості є компонентом правової культури суспільства і залежною від неї величиною. Дані твердження обґрунтовують необхідність цілеспрямованого формування правової культури особистості для розвитку компетентної правової культури громадянського суспільства.
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Обґрунтувати основні концепції компетентної правової культури у вітчизняній правовій науці для дослідження в механізмі формування та реалізації сучасного українського права, описавши предмет компетентної правової культури як наукової дисципліни, охарактеризувавши та висвітливши проблеми, що постають у ході її вивчення.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів.
Розвиток правової культури суспільства немислимо без людини і його діяльності, а правова культура особистості є компонентом компетентної правової культури суспільства і залежною від неї величиною. Дані твердження обґрунтовують необхідність цілеспрямованого формування правової культури особистості для розвитку компетентної правової культури громадянського суспільства.
Серед існуючого різноманіття визначень правової культури слід звернути увагу на ті, які не є антропологічними, філософськими або соціологічними.
Компетентна правова культура система «громадських і ідеальних елементів, що відносяться до сфери дії права. Сюди входить саме право як система норм, правовідносини (система суспільних відносин, регульованих правом), правові установи» [3, с. 240 ].
Компетентна правова культура нерідко трактується через поняття рівня розвитку її компонентів: у ній виділяються рівні правосвідомості, законності, досконалості законодавства, досконалості юридичної практики. Серед показників рівня компетентної правової культури називаються також розвиненість правових поглядів, широта і гарантованість прав, рівень правоохоронної діяльності, рівень юридичної освіти і виховання [1, с. 21].
У зв'язку з цим значний інтерес представляє запропонований В. В. Лазарєвим комплексний підхід до визначення компетентної правової культури. Він розглядає компетентну правову культуру в двох аспектах: як оціночну (аксіологічну) і як змістовну категорію [2, с. 203 ].
Як оціночна категорія компетентна правова культура може бути розглянута у вигляді якісного рівня правової дійсності на конкретному етапі розвитку суспільства. При цьому, під правовою культурою суспільства розуміється якісний стан правового життя суспільства, яке проявляється «в досягнутому рівні досконалості правових актів, правової і правозастосовчої діяльності, правосвідомості та правового розвитку особистості, а також ступеня свободи її поведінки та взаємної відповідальності держави і особистості, позитивно впливаючи на суспільний розвиток та підтримку самих умов існування суспільства» [2, с. 167 ].
Отже, в даному випадку правова культура ототожнюється з механізмом правового регулювання, хоча автор вважає, що такий підхід дозволяє усунути можливість їх ототожнення. Аналогічної позиції дотримується В. П. Сальников, який вважає, що правова культура близька до юридичної надбудови, «але обов'язково включає саму людину і її компетентну діяльність» [4, с. 500 ]. Аргументи, наведені Г.І. Балюк і В. П. Сальниковим, і обґрунтування нетотожності правового регулювання та правової культури (у першому випадку юридичні засоби спрямовані на задоволений не класово-політичних потреб з допомогою права, у другому - на розвиток здібностей, умінь, навичок конкретних суб'єктів права), резонні.
Українському суспільству, перебуваючи в перехідному етапі розвитку, відповідає визначення правової культури, сформульоване Сербиним Р. А.: «Правова культура — це категорія філософії права, яка характеризує обумовлене природним правом, всім соціальним, духовним, політичним, економічним ладом правове життя людини й людства, що полягає у досягнутому рівні розвитку правової діяльності, правосвідомості та загалом, у рівні правового розвитку суб’єктів (людини, різних груп, всього населення, людства взагалі), і забезпечує верховенство права у суспільному житті, дієвість гуманітарних принципів справедливості, свободи й гуманізму, людини як вищої соціальної цінності, захист її честі й гідності, а також гарантованість державою, міжнародними інституціями захисту прав і свобод, загальнолюдських цінностей» [4, с. 8 ].
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Науковим підсумком проведеного дослідження є наступне. Не применшуючи плідності зазначених підходів до визначення поняття компетентної правової культури, вважаємо за можливе дотримується аксіологічного підходу. Саме у цьому підході ціннісне бачення компетентної правової культури дозволяє більш чітко відмежувати її від інших близьких до неї категорій (механізм правового регулювання тощо).
Виходячи з вищевикладеного можна запропонувати наступне визначення: компетентна правова культура - це сукупність цінностей, юридичних інститутів і процесів, що виконують функцію соціоправової орієнтації людей у конкретному суспільстві.
Література:
1. Балюк Г.И. Взаимосвязь правовой культуры и социалистической демократии. – К., 1984.
2. Боер В.М. Правовая информированность и формирование правовой культуры личности. Автореф. дис. канд. юрид наук. - М., 1993; Боер В.М. Правовая информатизация общества и социология правового сознания. - М., 2001.
3. Гранат Н.Л. Правовое сознание и правовая культура // Юрист 1998 № 11/12; Гранат Н.Л. Профессиональное сознание и социалистическая законность в деятельности органов внутренних дел. М., 1984.
4. Ион Э. Проблемы культуры и культурной деятельности. - М., 1969. М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). - М., 1974.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
