Проблеми поняття та змісту криміналістичної характеристики злочинів останні сорок років активно досліджуються і обговорюються на сторінках наукових юридичних видань. Фактично усі науковці-криміналісти, які займаються питаннями методики розслідування окремих видів злочинів приділяли у своїх працях увагу цій науковій категорії. Як зазначили Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховський та А.В. Дулов, «... почалося поголовне захоплення криміналістичними характеристиками окремих родів, видів, підвидів злочинів, заговорили про криміналістичну характеристику конкретного злочину. Цим терміном почали позначати різні за змістом поняття, які фактично нічого не мають спільного з криміналістичною характеристикою злочинів...» (Бєлкін Р.С., Биховський І.Є., Дулов А.В., 1987 р.). У той же час з багатьох питань криміналістичної характеристики злочинів не вироблено єдиної позиції, триває жвава дискусія.
Однією з головних задач криміналістичної науки є сприяння практичній діяльності по боротьбі зі злочинністю і складання криміналістичних характеристик не повинно перетворюватися у самоціль. Криміналістична характеристика злочинів, як справедливо зазначив І.М. Лузгін «виконує ряд функцій: евристичну, пізнавальну, організаційно-методичну, оціночну… слугує меті оптимізації розслідування злочинів» (Лузгін І.М., 1984 р.).
Сучасні вчені-криміналісти звернули увагу на міждисциплінарний підхід до проблеми криміналістичної характеристики. Така позиція знайшла своє відображення у роботах В.О. Образцова, І.М. Лузгіна, В.І. Шиканова і багатьох інших.
Проблема міждисциплінарного підходу до криміналістичних характеристик окремих видів злочинів найбільш повно розкрита В.І. Шикановим, який зазначає, що криміналістичні характеристики використовуються далеко не повною мірою, через те, що при їх формуванні об’єкт дослідження («злочин») не розглядається цілісно. Логіка наукового дослідження і інтереси слідчої практики ставлять перед криміналістами завдання формування інформаційної системи більш високого рівня спільності, які включають криміналістичну характеристику злочинів в якості однієї із своїх підструктур. Такі міждисциплінарні інтегральні характеристики окремих видів злочинів необхідно максимально зорієнтувати на надання слідчому допомоги у виконанні завдань кримінального судочинства. У зв’язку з цим вони повинні являти собою об’єднувальну функцію факторів, які можуть визначити стратегію пошуку істини у процесі розкриття і розслідування злочинів. Відповідно з ряду галузевих характеристик злочину, мислимих у аспекті можливого (соціально-політична, морально-психологічна, кримінально-правова, віктимологічна та ін.) необхідно відібрати і включити тільки такі чотири підструктури: кримінально-правова, кримінально-процесуальна, кримінологічна, криміналістична характеристики.
Слідчий, розслідуючи конкретний злочин, завжди оперує, якщо навіть не віддає собі у цьому звіту, певною синтетичною (інтегративною) інформаційною моделлю злочину даного виду. Тільки за цієї умови можлива його цілеспрямована і осмислена діяльність, через те, що така модель-характеристика дозволяє йому чітко визначити завдання і обсяг роботи, які постають перед ним і в цьому її важлива гносеологічна функція. Розкриваючи поняття міждисциплінарної криміналістичної характеристики В.І. Шиканов пише: «Доцільно також відмовитися від площинного уявлення моделі характеристики злочину, яке стало вже традиційним. У залежності від безпосередніх цілей, які стоять перед слідчим, слід визначити ядро міждисциплінарної моделі того чи іншого виду злочину (наприклад, час вчинення злочину, спосіб вчинення злочину, особа потерпілого і т.ін.) і навколо нього конструювати об’ємну модель» (Шиканов В.І., 1984 р.).
Такий підхід, без сумніву, відкриває нові можливості для вивчення взаємодії окремих структурних елементів криміналістичної характеристики злочинів і дозволить надати практичним працівникам органів слідства відповідні аргументовані рекомендації з розкриття та розслідування злочинів, вчинених в умовах неочевидності.
Щодо типових структурних елементів криміналістичної характеристики злочинів, то тут ми погоджуємося із М.В. Салтевським, який, провівши аналіз структур криміналістичних характеристик, звів їх до чотирьох основних: а) предмет безпосереднього замаху; б) спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні; в) слідова картина в її широкій інтерпретації; г) особа злочинця (Салтевський М.В., 1996 р.). Знання елементів криміналістичної характеристики необхідно для розкриття злочинів, вчинених в умовах неочевидності, так як суттєве значення набуває встановлення різних типів зв’язків між окремими структурними елементами. Знаючи ці зв’язки, можна, при наявності у справі відомостей про одні обставини злочину, зробити висновок про зміст інших, поки ще невідомих обставинах. Через те, що абсолютна більшість закономірних зв’язків між стереотипами обставин злочину носить імовірнісний характер, інформація про ці стереотипи і їх зв’язки має пряме відношення до побудови слідчих версій при плануванні розслідування у проблемній ситуації. При цьому, якщо є дані про кількісні характеристики між стереотипами обставин, можна визначити ступінь реальності тієї або іншої версії.
Закономірні зв’язки, які виникають між елементами криміналістичної характеристики класифікують на два типи зв’язків — однозначні і імовірнісні або динамічні і статичні. Однозначний зв’язок при наявності однієї певної ознаки дозволяє категорично і однозначно зробити висновок про наявність іншої, пов’язаної з ним конкретної ознаки, однак такі зв’язки порівняно рідкі. Як правило, закономірні зв’язки між елементами криміналістичних характеристик носять імовірнісно-статистичний характер. У цих випадках наявність однієї ознаки з більшою або меншою долею ймовірності дозволяє судити про наявність іншої ознаки, або як вже вказувалося має суттєве значення для висунення слідчих версій.
Аналізуючи літературні джерела, а також спираючись на результати вивчення слідчої і судової практики, ми дійшли висновку, що позиція авторів, які стверджують наявність закономірностей між окремими елементами, які складають видову криміналістичну характеристику, переконливими аргументами не підкріплені. У слідчій практиці достатньо прикладів, коли здавалось б сама надійна версія у подальшому виявлялась помилковою, яка вела слідство у тупик. Сама очевидність іноді може виявитися помилковою.
Криміналістична характеристика злочинів, будучи результатом статистичної обробки інформації, отриманої при аналізі певного масиву кримінальних справ, стосовно оцінки зв’язків між окремими елементами, які утворюють цю систему, хоча і можуть дати математичне обґрунтування досить високого ступеня кореляційних залежностей, але ніколи абсолютно «жорстко» і однозначно фіксовано. Для слідчого, який розслідує конкретну кримінальну справу, дані про такі зв’язки — тільки орієнтир, який вказує на можливі елементи і варіанти розвитку подій, що не звільняє його від об’єктивної, всебічної і повної перевірки усіх інших припущень, і перш за все, контрверсій.
Таким чином, розгляд питань, пов’язаних із поняття криміналістичної характеристики окремих видів злочинів, дозволяє зробити такі висновки: а) криміналістична характеристика — це система не будь-яких відомостей про злочини, а тільки криміналістично значимих, які можуть бути використані для побудови окремої методики, і таким чином, вплинути на розкриття і розслідування злочину певного виду; б) типовими елементами криміналістичної характеристики є предмет безпосереднього замаху, спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні, слідова картина в її широкій інтерпретації, особа злочинця; в) інформація, яка закладається у видові криміналістичні характеристики при їх формуванні, отримана на імовірнісно-статистичному рівні, відповідно у практиці слідчого ця інформація може використовуватися тільки як орієнтуюча, вона має оперативно-тактичне значення.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
