Діяльність органів державної влади і управління є підпорядкованою. Ця підпорядкованість визначається Конституцією України, що утворює відповідний характер відносин та впливає на стосунки між суб’єктами цих відносин [1, с. 804].
Для визначення підвідомчості розгляду справ про адміністративні правопорушення існуючі в адміністративно-правовій науці критерії враховані у чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) [2]. Згідно зі ст. 255 КУпАП право складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації мають право посадові особи органів охорони здоров’я (ст.ст. 160-170 КУпАП – про порушення, пов’язані з недодержанням вимог стандартів, норм, правил і технічних умов щодо лікарських засобів). Крім того, у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
Не виключає сумнівів теза стосовно того, що суб’єкти, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, є суб’єктами адміністративної юрисдикції. Певною мірою є необхідність поділу вказаних суб’єктів на:
а) суб’єкти, які мають розширену компетенцію у розгляді адміністративних справ;
б) суб’єкти, що мають звичайну компетенцію у розгляді адміністративних справ.
Різниця між вказаними суб’єктами адміністративної юрисдикції полягає у тому, що окремі з них, крім загальних прав, притаманних всім суб’єктам, володіють правом застосування мір забезпечення провадження у справі про адміністративні правопорушення. Таким чином, вивчаючи ознаки суб’єкта адміністративної юрисдикції при розгляді адміністративних справ, потрібно користуватися загальнотеоретичним поняттям «статус суб’єкта права». Під суб’єктом права слід розуміти учасника суспільних відносин, в тому числі і адміністративно-правових, якого юридична норма наділила правами і обов’язками.
Основними ознаками суб’єкта права є:
- соціальна ознака, завдяки якій здійснюється персоніфікація вказаного суб’єкта за рахунок його участі у суспільних відносинах у якості відокремленого, здатного виробляти і реалізовувати свою волю індивідуума;
- юридична ознака, завдяки якій за допомогою юридичних норм суб’єкт права наділяється можливістю мати права і обов’язки, а також бути учасником правових відносин, в тому числі і адміністративних.
Функціональне закріплення прав і обов’язків суб’єкта адміністративної юрисдикції здійснюється за умови врахування наступних елементів:
1) Функціональна компетенція. За своїм змістом до неї належать повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прийняття рішень про накладення адміністративного покарання відповідного виду і розміру, про передачу адміністративної справи на розгляд іншого суб’єкта адміністративної юрисдикції або про припинення справи за провадженням, повноваження щодо перегляду справи і прийняття рішення про залишення в силі раніше прийнятого рішення, його заміни чи скасування або направлення адміністративної справи на новий розгляд.
2) Додаткова функціональна компетенція. Вона сприяє забезпеченню виконання рішення, винесеного щодо конкретної адміністративної справи.
Це стосується також організації виконавчого провадження, а також безпосереднього виконання постанови щодо адміністративної справи.
3) Факультативна функціональна компетенція. У даному випадку можна вести розмову про повноваження суб’єкта адміністративної юрисдикції при здійсненні спеціальної профілактики адміністративних правопорушень у сфері стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації. Реалізація вказаних повноважень здійснюється через внесення у відповідні організації та до посадових осіб подань про усунення причин і умов, які сприяють вчиненню адміністративно карних протиправних дій (бездіяльності) [3, с. 86].
Адміністративним законодавством України передбачено розгляд справ про адміністративне правопорушення посадовими особами від імені державних органів виконавчої влади, вказаних у розділі 111 «Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення», а також у главі 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення».
Розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації та накладати адміністративні покарання мають право посадові особи:
- органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби (ст. 236 КУпАП);
- органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України (ст. 242-1 КУпАП) щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають нормам стандартів, норм та правил (ст. 167 КУпАП);
- органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів 244-4 КУпАП);
- органів виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації (ст. 244-7 КУпАП).
Разом з тим, КУпАП не обмежує органи виконавчої влади, а від їх імені й посадових осіб в їх адміністративно-процесуальних правах та обов’язках, зобов’язуючи їх діяти відповідно до чинного законодавства.
Адміністративно-правові норми, за допомогою яких визначається підвідомчість розгляду протиправних дій (бездіяльності), мають змішаний, а в окремих випадках матеріально-процесуальний характер. Цей характер виявляє себе у конкретних адміністративно-правових нормах, за якими кваліфікуються протиправні дії (бездіяльності).
Певною мірою, розглянуті види адміністративної підвідомчості перетинаються з компетенцією, за допомогою якої визначається коло повноважень суб’єкта адміністративної юрисдикції при розгляді адміністративної справи.
Світова практика адміністративно-юрисдикційної діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб вказує на те, що законодавство більшості країн (Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Китай, Болгарія, Єгипет, США та інші) наділяє їх судовими повноваженнями.
Отже, підвідомчість розгляду справ про адміністративні правопорушення вимагає з’ясування не лише терміну цього поняття, але й його сутності, практичного застосування в адміністративному процесі суб’єктами адміністративної юрисдикції у сфері стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації.
Література:
1. Український радянський енциклопедичний словник. Том 2. АН Української РСР. – К., 1967. – 854 с.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
3. Сопільник Л.І. Стандартизація, якість продукції, метрологія, сертифікація в системі адміністративного права: навчальний посібник / Л.І. Сопільник, О.І. Остапенко. – Львів: Львівський університет бізнесу та права, 2011. – 124 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
