1. З огляду на збільшення кількості злочинів, вчинених в умовах неочевидності з використанням вогнепальної зброї, зростання рівня підготовки і вчинення таких злочинів, об’єктивізація доказування на стадіях досудового розслідування й судового розгляду набуває особливої ролі й вимагає всебічного й повного вилучення речових доказів, зокрема макро- і мікрослідів з місць подій, і комплексного їх дослідження з метою одержання вичерпної інформації про особу злочинця, його одяг, зброю й знаряддя вчинення злочинів.
Однак, в останні роки спостерігається тенденція до зростання кількості випадків втрати доказової інформації, а найчастіше й зневага такою інформацією. При цьому втрата інформації відбувається як на місцях вчинення злочинів і під час затримання злочинців, так і в ході призначення й проведення експертиз. З місць злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї в основному вилучаються тільки стріляні кулі та гільзи. У той же час, досить інформативні мікросліди практично не вилучаються й експертизи по них не призначаються. Майже не призначаються й експертизи за виявленими слідами рук і мікрооб’єктів на вогнепальній зброї, яка вилучається у злочинців.
Зазначене свідчать про те, що процес зберігання слідів на місцях злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї і об’єктах, які вилучаються в злочинців, оснащення фахівців-криміналістів криміналістичною технікою по виявленню, фіксації й вилученню слідів, є не повною мірою адекватними рівню криміногенної обстановки, яка склалася в державі, і ступеню кваліфікації злочинних замахів вчинених із застосуванням вогнепальної зброї (Владіміров В. Ю., 2007 р.).
2. Кількість випадків втрати речових доказів безпосередньо в процесі призначення й проведення експертиз також прогресує. Це відбувається через те, що більшість об’єктів, які вилучаються у підозрюваних, по яких надалі призначаються експертизи, не тільки вилучаються з порушенням правил вилучення, але й невірно впаковуються, як правило, у поліетиленовий пакет або паперовий згорток, що неминуче призводить до втрати мікрослідів і частково слідів рук (Молібога М. П., Разумов Е. О., 1994 р.).
3. Поряд із цим, по більшості об’єктів дослідження слідчі й працівники дізнання на вирішення експертів ставлять лише традиційно устояні питання, пов’язані з виявленням і дослідженням макрослідів : рук, взуття, знарядь злому, слідів зброї на стріляних кулях і гільзах, дослідженням самої зброї й боєприпасів до них. Питання ж, пов’язані з пошуком інших слідів на об’єктах : мікроволокон одягу, потожирової речовини й т.ін., практично не ставляться, і дослідження по них не проводяться. У підсумку частина досить інформативних речових доказів безповоротно втрачається. У той же час під час дослідження складних об’єктів з обмеженим відображенням ділянок слідоутворюючих об’єктів і ознак у них, або малого обсягу досліджуваного матеріалу, майже не практикується проведення комісійних експертиз, які вимагають в низці випадків застосування колективного досвіду декількох висококваліфікованих фахівців, що істотно знижує можливості криміналістичної експертизи й вірогідність висновків за результатами проведених досліджень (Владіміров В. Ю., 2007 р.).
Ефективне використання мікрослідів у розкритті злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї можливо лише за умови роботи усіх зацікавлених правоохоронних відомств на якісно новому, більш високому професійному рівні, ніж це було колись, знанні й неухильному дотриманні методичних рекомендацій з : а) тактики й методики виявлення на конкретних об’єктах речової природи слідів злочинця, його одягу, зброї й знарядь, застосованих ним для вчинення злочинів; б) методики вилучення, впакування, зберігання й транспортування речових доказів на експертизу, що виключає втрату й привнесення нових слідів, не пов’язаних з подією злочину; в) комплексної постановки вичерпного кола питань на вирішення експертів по досліджуваних речових доказах; г) комплексного, а у випадку дослідження об’єктів особливої складності — комісійного проведення експертиз і досліджень.
|